
100 лучших шедевров Украинской Литературы
PartY_ForeveR
- 101 книга

Ваша оценка
Ваша оценка
Геніальна поетеса і шляхетна людина. І ця збірка є такою само, як і її авторка. Можна розгорнути на будь-якій сторінці і знайти собі ліки на щодень.
Ліну Костенко я вчила напам'ять для власного задоволення. Її починаєш більше розуміти з віком. Допоки не вийшли нещодавні видання (на кшталт "Річки Геракліта", "Мадонни перехресть" та "Трьохсот поезій"), ця книга була єдиною найповнішою збіркою. Вона і досі - моя вірна супутниця, в якій знайдуться поради і розради практично на всі випадки життя. І написано це все так просто (на позір), що, здається, і сама б я так сказала, якби була обдарована поетичним талантом. До прикладу: "Вечірнє сонце, дякую за день!" І тепер щоразу, коли спостерігаю захід денного світила, я звертаюсь до нього тільки цими словами. А ще намагаюсь взяти на озброєння настанову, що "все на світі треба пережити. / І кожен фініш - це, по суті, старт". А чудові вірші про ліс! Це ж - м-м-м! Про політику, екологію, культуру, мораль. Про нас із вами.
Є гарний вислів, і я його підтримую: "Говорити про музику - те саме, що й танцювати про архітектуру". Краще прочитати одну книгу, ніж сто рецензій до неї.
Безумовна сучасна класика. У найкращому розумінні цього слова.

Чомусь раптом захотілося невимовної краси. І я давно знаю, що її слід шукати у поезіях саме цієї дивовижної жінки. Який рівень образності, яка трепетна інтимна лірика, яке захоплення красою природи й історією та культурою різних країн та епох! І все це - в коротких віршах, які вражають глибиною філософських роздумів. Відпочила моя душа, зарядилася прекрасним, і я відчуваю себе щасливою. Отак!
Відчайдушно мрію, що все ж отримаю колись у подарунок цю книгу.

Самая любимая поэтесса среди украинских поэтов. Она пишет замечательные, точные строки о наболевшем, жизненном, вечном. О том, что тревожило сто лет назад человеческую душу и тревожит сейчас, в современном мире.
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Мне кажется, Лина Костенко - это один из писателей, которые по праву находятся в школьной программе.

...Прокреслить доля світлу траєкторію.
Веселий гнів нескорених горінь
змиває бруд із берегів історії
прибоями кипучих поколінь.

Очима ти сказав мені: люблю,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світал ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.











