Джанки. Письма Яхе

Наркомани більш ніж інші схильні до самовиправдовування та розумування на дотичні до власного стану теми. Так ніби їм завше відомо більше ніж лікарям чи психологам. Не намагаючись применшити неоціненність значення власного досвіду автора, але будь-яка точка зору є суб'єктивною та зумовлена становищем чи станом людини. Як крадій покладе при нагоді провину за поцуплений гаманець на того хто, начебто, його необережно поклав до кишені, так й наркоман залюбки скаже, що

"це не я такий, це життя таке"

Навіть не замислюючись над власними словами, автоматично. Як додавати "Амінь" після молитви.
Поміж авторських рядків, загальним тлом твору - повоєнна Америка, 50-ті. Історія існує поза часом, як в іншому вимірі куди потрапляють наркозалежні та який є дотичним нашому, але вони ніколи не воз'єднаються. Невиразно, як у диму. Вгашені чи сновиди - постаті що зринають в цій оповіді, що шукають й ті що вже знайшли. "Те саме..." мить шо зветься життям, життя що стислося від вмазки до вмазки, жах перед невідвортністю ломки й все знову по колу.
Цікаве в такій літературі - невибагливість до читача. Все одно автор не сподівається що ви в темі чи ви в змозі осягнути такий спосіб буття. Не варто сподіватись на агітацію нездорового способу... та й здорового також. Автор був по обидва боки й обидва йому не до вподоби, просто "наркоманський" побут для нього більш звичний та зрозумілий. Вибір між добрим та поганим окреслений в чітки барви продиктовані наркотичним станом

"це не я такий, це життя таке"

Небажання робити вибір - це теж вибір.
Наркота - це саме той випадок коли виграє той хто не грає з нею.
Сама книга за кількістю висловлювань що починаються зі слів:

"Наркота - це..."

нагадує якусь макабричну збірку обгорток від жувальної гумки.
Особливі стосунки серед наркоманів та їх дилерів, призвичаєність до того що когось загребли чи він помер та трохи наївний шок автора від звісти про появу агентів під прикриттям серед наркоманів. Тогочасні реалії сильно змінилися, але наркота залишилася. Вона пережила всі рейди та облави, ба, навіть, самого автора цієї книги. Поки існуватимуть люди, котрим нема чого робити з власним життям, існуватиме й вона. Як спосіб виправдання за власну безпорадність, як сенс життя, як прокляття.