Души чистилища

Це реалістична екзотична новела, де вбивство Маттео свого сина Фортунато не ідеалізується, немає внутрішнього конфлікту. Присутній місцевий колорит Корсики, несподівана розв'язка, звичаї та ментальність корсиканців, контраст поглядів, героїв. Крім реалістичних рис (сухий опис дійсності, об'єктивний опис природи, кровне вбивство Фортунато, Теодор Гамба підкупив Фортунато, звірське вбивство), новела наповнена й романтичними рисами (екзотика Корсики й макі, бунтуючі корсиканці не у ладі з судом, образ бандита Джанетто-бунтаря, боротьба в душі Фортунато — чи брати срібний годинник, поцілунок жінки перед смертю сина). Але є і психологізм: сумніви Фортунато чи видавати бандита Джанетто; загроза Теодора Гамби, якщо Фортунато не скаже, де бандит; прокляття Матео; рішення Маттео вбити свого сина Фортунато; плач матері Джузеппи і її сина перед смертю.

В новелі автор виступає проти буржуазного весілля, де панують гроші, а одружуються через розрахунок. Серед рис романтичних: розповідь де Пейрорада про те, що в його саду викопали ідол язичницької богині; коли статую піднімали, вона завалилась і переламала ногу Жаку; таємничі надписи на статуї; весілля в день Венери; символ забутого персня на пальці статуї Венери; Венера загнула палець, тому зняти перстень неможливо; дух Венери навіть після смерті Альфонса — жителі страждали від морозу. Серед реалістичного — буржуазне весілля. Серед психологізму: страх Альфонса, що він не зміг дати нареченій справжній перстень, той який залишив на статуї; оповідач жаліє наречену; Альфонс на весіллі дуже блідий.

Це хитросплетений сюжет з трагічних подій. Молодий юнак Хуан де Маранья стає студентом Саламанського університету і потрапляє під вплив юнака дона Гарсія. Останній в якості друга відкриває для Хуана світ гріховних задоволень. Дон Хуан спокушає юну донью Тересу, вбиває на дуелі суперника, стає винним в смерті сестри Тереси доньї Фаусти та їхнього батька Алонсо. Змушений бігти з Іспанії, дон Хуан потрапляє у Фландрію, з якою воює Іспанія. Після смерті батьків, Хуан повертається у Севілью і веде розпусне життя, а потім кидає виклик Богу і хоче спокусити монахиню (відібрати у Бога його наречену). Випадково, цією монахинею стає Тереса — та сама, яка пішла в монастир після смерті сестри Фаусти і батька. Коли Хуан вмовляє її втекти разом з ним з монастиря, то вдома бачить картину Страшного суду. Від побаченого він втрачає сон, але наступного дня все ж вирішує тікати з Тересою з монастиря. У день втечі по дорозі до монастиря він бачить похоронну процесію і бачить, що в ній ховають його ж. Хуан втрачає свідомість, а коли приходить до тями вирішує не тікати з Тересою, а піти в ченці і відмолювати свої гріхи. Нарешті ченцем він здійснює останній злочин — вбиває брата Тереси дона Педро, який прийшов у монастир, щоб відомстити і вбити Хуана. Цей випадок у монастирі зім'яли, а Хуан тепер кожен ранок до самої смерті отримує ляпас і відмолює свої гріхи ще строгіше. Новела має три мотиви: ляпас (момент переходу до нового стану), Страшний суд (релігійне пробудження героя) та диявола (один з центральних).