Книжный вор

"Сердце каждого стремится к красоте и чистоте."

Це літо стало новим початком і новим кінцем.

Потрясенный и трясущийся, он стоял в дверях.

Когда возраст Руди вызвали на старт забега на полторы тысячи метров, Лизель пожелала ему удачи в типично немецкой манере [...] Пожелала свинуху сломать ногу и шею.

Смерть никого не ждёт, а если и ждёт, то обычно не очень долго.

Она была девочкой, которой надо взобраться на гору.

(Она) Любила и ненавидела лучшего друга Руди Штайнера, что совершенно нормально.

Она жила ради своей лавки, а лавка ее жила ради Третьего Рейха.

Представьте себе, какого улыбаться, получив пощечину. Теперь представьте, какого это двадцать четыре часа в сутки. Вот это и было оно - прятать еврея.

Там были двое кондукторов.
И мать с дочерью.
Один труп.
Мать, дочь и труп - упрямы и безмолвны.

Чомусь перед смертю люди завжди ставлять запитання, на які знають відповідь. Можливо тому, що хочуть померти, маючи рацію.

Я більше не слухаю себе, тому що, чесно кажучи, я вже втомився від себе.

Все своє життя я боявся людей, які нависали наді мною.

Велике вміння людини - це здатність рости.

Вот это была сцена-одиннадцатилетняя девочка на ступенях церкви старается не расплакаться , салютуя фюреру.

— Saukerl, — засміялася дівчинка, і, підіймаючи руку, вона була упевнена, що в ту саму мить Руді назвав її Saumensch. Думаю, що це любов — така, яка може бути в одинадцять років.

-С такой улыбкой, - сказал он, - тебе глаза и не нужны.

А ще вона покаже мені, вже укотре, що одна можливість веде поостісінько до наступної, як ризик веде до більшого ризику, життя — до нового життя, а смерть — до ще більших смертей.

Досить зазначити, що одного дня я привітно схилюся над вами. На моїх руках спочине ваша душа. На моєму плечі влаштується якийсь колір. Я обережно віднесу вас.

На некоторых горе росло как лоза.