Озерний вітер

Бывают книги с очень красивыми иллюстрациями, бывают фильмы с красивой картинкой, бывают книги, которым не нужны иллюстрации и картинка возникает в голове, но это первая книга, где мне так не хватало иллюстраций, я читала и видела их. Видела этот волшебный лес, его героев, видела все происходящее так явно, как никогда. Это очень большой плюс автору. Никогда я не представляла себе все настолько четко, а еще очень обидно, что, видя такие иллюстрации в своей голове, я не в силах перенести их на бумагу.

Интересная повесть, не помню, чтобы читала что-то подобное. Это такая волшебная сказка про мальчика-подростка, она даже может показаться детской. Но нет, это взрослая сказка. Сказка про любовь.

Не могу сказать, что мне очень понравилось, но читать приятно, прекрасный слог, хороший сюжет. Повесть явно заслуживает больше внимания, чем ей уделяется, и я могу посоветовать всем любителям мифологии и сказок ознакомиться с этим произведением, которое, несмотря на минусы развития сюжета (мне не хватило динамики), погружает читателя в волшебный и интересный мир.

Кохання спалює

Повість Юрка Покальчука «Озерний вітер» - для тих, хто любить казки. Полюблять повість і ті, хто цікавиться… історією. Адже «Озерний вітер» - це ще одна легенда про народження Волинського краю з його синьоокими озерами та вільними вітрами. Це оповідь про безсмертя людської душі, яка здібна кохати по-справжньому й наповнювати цим коханням простір навколо себе.

Волина ще малим хлопцем покохала Царівна Озера. Тому в одну з Купальських ночей забрала його від родини, тим самим подарувавши вічність, але лише в глибинах озерних. Так і жив юнак, під чарами, кохаючись з Царівною навесні, влітку і восени. Так продовжувалося протягом сімдесяти років. Доти, доки не приходить до нього, напівлюдини й напівдемона, людське кохання, яке зігріває його вічно холодне тіло й душу. Волин закохався у просту сільську дівчину Лею. З цим почуттям до нього й прийшла загибель. Приреченість цього кохання зрозуміла в його зародку, але в жоден момент не відчувається туга, жаль або смуток, ти розумієш - так має бути! Це кохання не буде довгим, але водночас буде прекрасним, неповторним! Смерть, а герой помирає кілька разів, не сприймається як кінець, адже вона є початком... початком іншої долі – не людської, а безсмертної, вічної…

Любовна драма розвивається на фоні прадавнього лісу і чистого озерного плеса з усіма їхніми жителями. Тут є лісовики, планетники, літавиці, мавки і стрижені, русалки і змії, вовкулаки й упирі, куці і куцики та багато інших демонів води, повітря і землі. Яскраві картинки міфічного світу постають перед очима завдяки вмілій мові автора, влучні слова дозволяють письменникові створити багатогранний світ художнього твору, насичений емоціями; зануритися у міфи і легенди народу. А ще Покальчук показав, що лірично можна писати не лише про кохання, а навіть про його бажання та передчуття, його нездійсненність та небуття, трагічно і передчасно перерване наглою смертю.

чесно кажучи, я була неприємно вражена цією повістю. особливо через мову. вона була якась пласка і дивна: ось Царівна О і Княжич Озера розмовляють про вічні філософські речі і тут раптом звідкись виникають слова "та що ти верзеш". діалоги також невиразні: він сказав, вона сказала, вони любили, вони кохали, кохане кохання, я тебе так кохаю, мені з тобою добре, як добре мені з тобою, темна сила, сили темряви, темна тьма.. коротше, це капєц! перша книга, яку я не змогла дочитати за останні пів року.. Квітуся в печалі.

Смешанное впечатление - певучий, завораживающий текст, маскирующий отсутствие особого содержания. Действительно - красивая сказка. Не смогла разобраться (и VPN не помог) это авторская история или художественное изложение народной легенды о Волыни, в последнем случае мне было бы понятно, что не додумывать народное творчество - это просто выбор. Если же это авторское произведение, не поняла. Летали, любились, возрождались 70 лет, как один день, а потом за пару летних недель поставили все с ног на голову и по новой?

Емкая часть книги, кстати в электронной версии оказавшейся на диво короткой, описывает человеческую юность Волина, добрая половина - посвящение в демоны и беззаботная жизнь на озере, а вот настоящей любви, гибели, перерождению места как-то не осталось. И вообще, все события происходят молниеносно «упал-очнулся-гипс». Эта скомканность того, ради чего книга вроде и написана меня оставила с чувством незавершённости картины, самого образа Волина. Как-то быстро автор расправился со своим выпестованным героем.

Хороша книга. Магічна, чаруюча, ніби огортає тебе теплим вітерцем. Почала читати і не змогла відірватися до останньої сторінки. Розчинаєшся у ній, і ось уже стоїш на березі озера, де панує Царівна О, де є русалки та інші жителі, а поруч - ліс, де живе безліч лісових істот. І вони не викликають ніякого страху, а надають відчуття спокою і гармонії.
Було досить цікаво прочитати книгу з українською міфологією, перенестися у ліса Волині. Цікава і сама історія хлопця Волина. Хоча мене більше зачепила атмосфера книги, відчуття, які вона подарувала. Навіть не можу це описати словами. Просто стало так добре і затишно. Можливо в цьому ще винний мороз за вікном, адже так приємно було опинитися хоч подумки у літньому лісі, на березі озера, де лагідно віє вітерець. Та й мова українська дуже гарна, мелодійна, вона також грає не останню роль у створенні казки.
Автору вдалося вдало поєднати світ людей і магічних істот, реальність і містику. І кохання. Куди ж без нього. Чи то людина, чи містична царівна, чи княжич озерний, а всі хочуть одного... А фінал такий, як і має бути.

-------

Хорошая книга. Магическая, завораживающая, будто бы окутывает тебя теплым ветерком. Начала читать и не смогла оторваться до последней страницы. Растворяешся в ней, и вот уже стоишь на берегу озера, где царит Царевна О, где есть русалки и другие жители, а рядом - лес, где живет множество лесных существ. И они не вызывают никакого страха, а придают ощущение покоя и гармонии.
Было довольно интересно прочитать книгу с украинской мифологией, перенестись в леса Волыни. Интересная и сама история парня Волына. Хотя меня больше зацепила атмосфера книги, ощущения, которые она подарила. Даже не могу это описать словами. Просто стало так хорошо и уютно. Возможно в этом еще виноват мороз за окном, ведь так приятно было оказаться хоть мысленно в летнем лесу, на берегу озера, где ласково веет ветерок. И язык украинский очень хороший, мелодичный, он также играет не последнюю роль в создании сказки.
Автору удалось удачно совместить мир людей и магических существ, реальность и мистику. И любовь. Куда же без нее. Будь то человек, или мистическая царевна, или княжич озерный, а все хотят одного... А финал такой, как и должно быть.