Алеф

Читать «Алеф» Борхеса сложно, но увлекательно. Вдохновляли отзывы любимых писателей:

Владимир Набоков: «У меня есть несколько любимых писателей, например, Роб-Грийе и Борхес. Как свободно и приятно дышится в их великолепных лабиринтах! Я люблю их ясную мысль, эту чистоту и поэзию, эти миражи в зеркалах».

Татьяна Толстая: «Он пишет коротко, сжато и точно, – хочется сказать, эргономично, – а в результате получается изумительно красивая ментальная конструкция, которая трансцендирует слово. Для меня это тот редкий случай, когда содержание и структура текста заставляют едва ли не забыть о тех словах, с помощью которых достигается эффект. Борхес нужен мне постоянно, я все время его перечитываю и таскаю за собой по всем странам и континентам, чтобы море человеческой глупости, прагматичности, сиюминутности, кое-какности и спустярукавашности не захлестнуло меня».

Причем Толстая сетовала, что «Чистое умственное усилие, которое необходимо сделать, чтобы прочесть, усвоить и осмысленно пересказать кратчайший рассказ Борхеса (Алеф), не смог произвести за шесть лет ни один из 330 студентов, с которыми мне пришлось иметь дело, а ведь среди них были и умные, и способные»

И вот я сделала умственное усилие, прочитала и попыталась осмыслить сборник рассказов «Алеф» полностью.

Борхес был эрудированным писателем, главным библиотекарем страны, он прочел и изучил практически все. Увлекался религиями, философией, говорил о том, что мир – это текст. В своих рассказах он переосмысливает философию, любимые темы – поиски смысла жизни, поиски бессмертия, истины, темы мести и предательства, двойники, лабиринты и зеркала, игра со временем и реальностью, одиночество, жизнь и смерть.

Основа сборника – первая и последняя новеллы, «Бессмертный» и «Алеф».

Читая «Бессмертный», восхищаешься непрерывно. Столько идей и неожиданных поворотов! Смысл рассказа в том, что нельзя приручить вечность. Бессмертие - тяжкое бремя, вечная старость, а не вечная молодость. Мы встречаем здесь Гомера – бессмертного, полоумного старика, который влачит жалкое существование в глубокой дряхлой деменции.

«Алеф» - заключительный рассказ, где вымышленный герой под именем Борхеса горюет о смерти возлюбленной и приходит в ее дом, где встречает посредственного поэта,  описывающего в своей поэме каждое место на планете в мучительно мелких деталях. И этот человек показывает Борхесу Алеф, находящийся у него в подвале - точку в пространстве, которая содержит все остальные точки. Любой, кто вглядывается в нее, может увидеть всё во Вселенной со всех сторон одновременно.

Идея не нова, ее можно встретить в философии (эта точка описана в каббалистике), но у Борхеса я понимаю Алеф как текст, и точка, в которой мы видим всю Вселенную во всех пространствах и временах – это искусство, философия.

Зеркальная противоположность «Алеф» -  рассказ «Заир», где наоборот предмет занимает все мысли человека, вытесняя собой весь мир.

Впечатляют рассказы «Эмма Цунц» - о перерождении ради мести, «Дом Астерия» - легенда об одиноком Минотавре, о смерти как освобождении, «Вторая смерть» - игра со временем и реальностью, где человек получает возможность исправить свой поступок, «Богословы» - где еретик и инквизитор оказываются для Бога одним человеком.

Борхес любит игры и шарады, восхищается возможностями человеческого ума и воображения, но и говорит о пластичности этого ума, его подверженности идеям и возможной утрате реальности. Поиски истины и смысла жизни он считает бесперспективными, и говорит об опасности для человека попасть во власть какой-то глобальной идеи, утратить прекрасное, реальную жизнь, чувства, дружбу и любовь, и прийти к одиночеству и безумию.

Збірка оповідань від аргентинського автора, складається з 17 новел і епілогу. У них більше містики, ніж основного сюжету. Порушена тема двійників. Відразу в декількох новелах два персонажа виявляються одною і тою ж людиною або міняються місцями один з одним. В деяких варіантах дзеркально повторюються долі персонажів або протагоністи проходять однаковий життєвий шлях. Події можуть повторюватися один за одним, створюючи класичний ефект дежавю. Все це служить певним переходом до наступного основного лейтмотиву творчості Борхеса. Це безпосередньо Алеф. Якийсь предмет, слово або точка в просторі (в залежності від конкретної історії). Він здатний вмістити в себе весь Всесвіт, а також все, що тільки можна зустріти. У фінальній новелі Борхес визначає Алеф як якусь точку, в якій сходяться всі інші точки. Також є теми: три версії зрадництва Іуди, уявлення про світ як про текст, дзеркала.
1) "Невмирущий": розповідь римського солдата, який жив у часи панування імператора Діоклетіана. Пізно вночі в Фівах незнайомець вчиняє злочин, а після шукає притулок в таборі. Він зустрічає солдата Руфуса, зізнається йому перед самою смертю, що існує річка, води якої дарують безсмертя.
2) "Мрець": нікчемний міський хуліган стає вершником і ватажком групи контрабандистів, що важливо — у нас тут є жіночий персонаж. Крута новела про те, якщо ти все одно майже мертвий, чи має значення те, що станеться перед цим?
3) "Теологи": досить суха новела, яка пожвавлюється ближче до кінця. Сюжет стосується двох сект, кожна з яких вважає іншу єретичною, поєднаних парою віруючих у доктрину, і один герой одержимий отриманням інтелектуальної переваги.
4) "Історія воїна й полонянки": новела порівнює двох постатей, які уникали своєї культури на користь чужої культури. Як жінки  вирішили залишити культуру, в якій народилися, на користь іншої культури. Порушує тему: переїхати на батьківщину — це вибір чи необхідність?
5) "Біографія Тадео Ісидоро Круса": новела, в якій є багато історичного фону, порушує тему того, ким насправді в ту ж мить є людина.
6) "Емма Цунц": переконлива, заплутана та трагічна історія втрати та нав’язливої ​​помсти, яка спонукає до думок про справедливість і правду. А все почалося з того, що Емма звинувачує свого роботодавця в тому, що він зганьбив її батька, що довело його до самогубства...
7) "Дім Астеріона": про те, як син королеви живе дивним і самотнім життям у порожньому будинку, «як ніхто інший», з безліччю дверей і коридорів. Він «радісно» біжить вітати рідкісних відвідувачів, частково тому, що може «звільнити їх від зла».
8) "Друга смерть": похмурі, але нудні спогади про криваву громадянську війну, за якими слідують цікаві відхилення від правди проти пам’яті та всемогутності бога.
9) "Deutsches requiem": хоробра і суперечлива новела - напередодні його страти заступник директора нацистського концтабору викладає свої думки, щоб його можна було зрозуміти
10) "Пошуки Аввероеса": тема невдачі та поразки, незважаючи на велике прагнення. Арабський лікар пише тлумачення Арістотеля, але його спантеличують терміни «комедія» і «трагедія».
11) "Загір": новела про невинну на вигляд монету, яку Борхесу дають у барі, коли він топить свій сум про втрачене, мертве кохання. Після безсонних ночей, розгубленості, консультації з психіатром і перегляду книг Борхес дізнається більше про загір і вирішує позбутися монети в іншому анонімному барі.
12) "Письмена Бога": про священика, який перебуває у в'язниці, а поруч із ним по інший бік — ягуар.
13) "Абенхакан Ель Богарі, який загинув у своєму лабіринті": новела про двоє чоловіків, які досліджують зруйнований будинок-лабіринт.
14) "Два царі й два лабіринти": про те, як Вавилонський цар наказує своїм підданим побудувати йому лабіринт, настільки заплутаний і настільки хитрий, що найрозсудливіші люди не наважилися б увійти в нього, а ті, хто зважився б увійти в нього, заблукали. Коли арабський цар відвідав його двір, цар Вавилона сказав йому увійти в лабіринт, щоб познущатися над ним.
15) "Чекання": чоловік приїжджає в нове місто, бажаючи бути непомітним, використовуючи фальшиве ім’я – ім’я свого ворога. Він тримається усамітнено, виходить рідко й обережно, намагається жити сьогоденням і переглядає новини, щоб дізнатися, чи не помер інший чоловік. Натомість до нього приходить ворог.
16) "Людина на порозі": чоловік, посланий для придушення заворушень в індійському місті, зник через кілька років; оповідач намагається його знайти.
17) "Алеф": герой оплакує смерть жінки, в яку був закоханий. Він відправляється в її будинок, щоб виявити повагу. Пізніше в цій історії він намагається придбати будинок поета задля розширення свого бізнесу. Але продавець заманює його у підвал будинку, бо там можна зустріти Алефа.