Цитаты из книги Trīs draugi

Хороший конец бывает лишь тогда, когда до него все было плохо.

Die Zeit schien aufgehoben zu sein – sie war nicht mehr ein Strom, der aus dem Dunkel kam und ins Dunkel ging –, sie war ein See, in dem sich lautlos das Leben spiegelte

Мы сидели рядом и молчали. В тумане всё было нереальным – и мы тоже…Сядь поближе, а то туман унесёт тебя.

"... я смыл с неё кровь. Я был как из дерева. Причесал её. Она отстывала. Я перенёс её в мою постель и накрыл одеялами. Сидел около и не мог не о чём думать. Только сидел на стуле и смотрел на неё. Вошёл наш пёс и сел рядом. Я видел, как изменилось её лицо. А я всё сидел и смотрел и не мог ничего с собой поделать. Потом наступило утро, и её больше не было"

Еге ж, - подумав я, - якби все було так просто! Він допоможе, він завжди допомагає! Але чи допоміг він Бернарду Візе, коли той з простріленим животом лежав у Гаутольстерському лісі і волав до бога? Або Качинському, що поліг у Гандземе, лишивши хвору дружину з дитиною, якої ще не бачив? Чи допоміг він Мюллерові, Леєру, Кеммеріху або маленькому Фрідманові, Юргенсу, Бергеру і мільйонам інших? Достобіса! Занадто багато пролилося крові на світі, щоб так вірити в отця небесного!

Шкіра в кожного з нас була тепла, мозок працював, наші серця гнали кров по жилах, ми жили, як і раніше, як і вчора, ніхто з нас не втратив руки, не осліп, не онімів, усе було, як і завжди, ми невдовзі мали піти звідти, а Готфрід лишиться там і ніколи вже не піде слідом за нами. Це було неможливо збагнути.

Ніколи я так не відчував одвічної таємниці жінки, як тоді, коли вона безмовно вешталася по кімнаті, задумливо приміряла перед дзеркалом ту чи іншу одежу, цілком поринувши в себе, підсвідомо віддаючись чуттям своєї статі. Я не уявляв собі, щоб жінка могла пащекувати і сміятися, одягаючись. А якщо вона так робила, то їй бракувало таємничості і чарів вічної незбагненності.

Самотність, справжня самотність, без будь-яких ілюзій, передує тільки божевіллю або самогубству.

Якби в мене була машина, я б щовечора їздила собі отак потихеньку. Щось фантастичне є в тому, коли усе отак безгучно пропливає повз тебе. Усе наяву і водночас ніби уві сні.

Роби, що хочеш - ходи на голові, плети дурниці, пишайся, як павич, співай їй серенади, тільки одного не роби: не будь з нею діловим, не будь розсудливим!

Готтфрид Ленц

Труднее всего прожить первые семьдесят лет. А там дело проще пойдет

Мы продолжали молча сидеть рядом. О чем мы ещё могли говорить? Мы слишком многое испытали вместе, чтобы стараться утешить друг друга.

— Пат, — сказал я. — Пат. И впервые она мне не ответила.

Поверхностны только те, которое считают себя глубокомысленными.

Мужчине, который не умеет танцевать, я бы сразу дала отставку.