Добити свідка

Хіба у Бога, Всесвіту чи хто там усе те робить немає більш гуманних способів показати людині, що час змін настав?

Він стане таким ніжним і таким сильним, що від усвідомлення того вона втратить будь-які орієнтири, забуде про скутість, забобони і страхи, віддасть йому свої силу і ніжність, і лиш коли пристрасті сягнуть апогею, не втримається, шепотітиме:
— Я ж не знала, не знала…
Ніхто не знає… Треба прожити це, щоб усвідомити — відстань між найкращим сексом і близькістю, якою ворожить любов, нездоланно велика.

Бо отут лише два варіанти: чи ти серед тих, хто свої правила встановлює, чи тебе заганяють у натовп, який ті правила змушений виконувати.

Сама у себе щастя відібрала. Отака я…

— Ніколи рана не загоїться, якщо у ній знай колупатися.

— Попереду — світло, — навіювала собі. — У кого у душі нема зла, тим завжди — попереду світло.

Багато років жила з упевненістю, що її любов уже сталася — народилася, прожила коротке яскраве життя і померла, і тепер до самої своєї смерті вона може лише пестити спомини про неї. Та серце не дослухається до думок, планів, фактів. Кличе у свої подорожі. І тепер не знати чому Катерина весь час думає про Тараса.

— Щоби щастя прийняти, треба не силу, а серце мати, — відказувала баба Килина. — А поки люди своє щастя шукають — всі сліпі…
Катерина вперто

- Малюй на тому, що маєш, — не розплющуючи очей, тихо і спокійно відповіла Раїса. — Не чекай, що хтось і колись принесе тобі нові фарби чи чисте полотно.

Повертатися у ті події не хотіли, обійти - не вміли, забути не могли.

Що є щастя? Мати силу крізь усі асфальти проростати до свого сонця?

"Війна - це не лише про смерть..Це про жорстокість, безглуздість,корисливість.І обман.