Добити свідка

Свідки спостерігають не за подіями — за життям! Значить, самі не живуть! А я хочу вбити у собі свідка, щоби жити! Житиму… Свідок — омана про непричетність. Нащо собі брехати?! Свідок — завжди учасник події! Навіть коли мовчить, вже обирає одну зі сторін.

Навіть коли мовчиш, вже обираєш одну зі сторін.

Не все, що нас непокоїть, вирішується тут и зараз. Для багатьох змін потрібен час. У світі стільки проблем! І стільки можливостей! Ми навіть уявити не можемо, як вони переплетуться - проблеми і можливості.

Реальне життя не передбачає вимріяних понять.

Люди не нападають! Тільки покидьки! Люди - захищаються!

Кожного на землі хтось один любить... Заради того варто жити.

Передчуття будь-якої важливої події перебиває на себе левову частку емоцій.

Бо отут лише два варіанти: чи ти серед тих, хто свої правила встановлює, чи тебе заганяють у натовп, який ті правила змушений виконувати.

Час плив. Кожен новий рік відбирав у спогадів дещицю болю і гіркоти.

Ти хоч і мелеш дурне, я однаково за тобою скучила.

Коли погано, краще бути з тим, кого любиш.

Якщо усе, що є нині, - моє життя, то мені не хочеться мати з цим нічого спільного.

Впасти би спиною у трави, дивитися у небо, дихати гіркуватим повітрям лук, знати, що щастя вже поруч.

- Поїхали додому... - прошепотів. І стільки смислів у двох словах. Стільки надій. Що разом... а дім один у них. І у тім домі вони разом стільки любові наплодять...

А війна і смерть - всюди, де є люди.

- Але ж відпустити - значить забути. І що робити, коли пам'ять відмовляється...

• Будь-які перемовини в кінці будь-якої війни - це, по суті, торги з пам'яттю.

Як же хочеться жити, коли заради тебе хтось один ладен померти!

Життя вміє швидко розбивати вщент не тільки примарні фантазії, а й банальні твердження.

А раптом усе життя до цього дня було лише передмовою?

Не шукайте сил, шукайте натхнення.