Цитаты из книги Oona ja Salinger

Ти була не жінкою, ти була ідеалом - неможливим, загубленим коханням, змарнованою любов'ю, тією, що розбиває серце, та все ж таки не може не зворушувати.

Не зважуюся на спогади: згадуєш те, що можеш, серце переймається тим, що в нього є, а в моєму серці тільки ти.

Всі чоловіки, зокрема ті, що зробили своєю професією передачу власних емоцій іншим людям, скидаються на потопельників, які очікують, зо їм зроблять штучне дихання з рота в рот.

Можливо, краса існує лише для того, щоб віддалити нещастя.

Щастя чоловіка - це коли дружина звільняє його від усіх інших жінок: тоді йому стає так легко, наче він пішов у відпустку.

Що ж, дякую, ти заощадила мені дуже багато часу: за тиждень з тобою я дорослішав на десять років. Завдяки тобі сьогодні мені вже двісті тридцять років, і хлопці, що сваряться за грою в покер, навіть не підозрюють, що тут мешкає їхній пращур...

Кохання нікого не нищить, не слід і гадати такого, це неправда. Наша не-історія вже зійшла унівеч, я осмислив і переборов це лихо. Ти не знищила мене, тільки вчинила так, що я подорослішав. Та не розраховуй на те, що я тебе забуду. Ти навчила мене всього: завдяки твоїй жорстокості я пізнав, що таке жінка, я подорослішав з карколомною швидкістю, сталося зі мною так, наче з отими квітами, що їх фотографують, а потім видно, як вони в'януть, коли фотографії покласти рядком.

Хотів я загинути на війні, та вже не хочу тепер: ти навіть сльози не проллєш за мною.

За тривалістю великі почуття не поступаються класовій боротьбі.

Я писатиму тобі листи все життя, а згодом, коли повиходять мої книжки, всі гадатимуть, ніби це романи, бо там і написано буде, що воно роман, але ти знатимеш, що це листи й адресовані вони лише тобі.

Добре було ж нам удвох бодай трохи, чи я все зіпсував? Пам'ять моя прикрашає те, що було у нас з тобою, це безумство якесь, нівечити життя, щоб потім шкодувати за тією порою.

Уно, любцю моя, ти по кілька разів на день рятуєш мені життя, й сама НАВІТЬ НЕ ПІДОЗРЮЄШ про те!

Військова служба - захоплива річ, за однієї тільки умови: ніколи не користуватися мізками.

Кохання? Ради Бога, без нецензурних слів, ми ж пристойні люди. Попервах обох розбирала цікавість. Може зробити мені боляче ця людина? Кохання - це утопія двох самотніх егоїстів, що прагнуть прийти одне одному на поміч і зробити свою приреченість не такою нестерпною. Кохання - це боротьба з абсурдом за допомогою абсурду. Кохання - це безбожна релігія. Якщо воно минуще, то в чім річ? Життя, зрештою, теж минуще.

Справжнє кохання - у віці від шістнадцяти до двадцяти двох років. Абсолютне кохання, без щонайменшого сумніву, щонайменшого вагання.

Треба справді закохатися, щоб читати удвох один журнал; у ХХІ столітті декотрі пари так само дивитимуться телевізор і не сперечатимуться за те, хто клацатиме пульт.

Перше кохання рідко буває вдале, та й чудовим його не назвеш, проте залишається воно... першим. І це неспростовний факт: жодне з двох не забуде його.

- А чому я?

• Прошу?
• Чому ти обрала мене? Біля твоїх ніг - весь Нью-Йорк.
• А я й не обирала тебе, просто піддалася, а це зовсім інша справа. І не кривися так. Поцілуй мене ще раз, поки я не передумала.

Ґречність - і ніяковість - найбільші мої вади. Мені завжди здавалося: якби всі були чемні та виховані, то закони стали б непотрібні.