З рік тому прочитала іншу книжку Інґ - Несказане, і вона справила на мене велике враження, тож я вирішила не оминути увагою ще й цю, яку теж переклали українською. Вона менш напружена, не така жахлива, як попередня - там же гине дитина, а тут ні. Але вона, як і попередня, піднімає цілий пласт проблем.
У дуже благополучне місто в місті Шейкер-гайтс приїздить мати-одиначка Міа. Їй вдається зняти гарненьку квартиру в двоповерховому котеджі за дуже низькою ціною у місіс Річардсон. Дочка Мії, Перлина, ходить в той же клас, що і третя дитина місіс Річардсон, Муді, і Муді стає хорошим другом для Перлини. Вона часто приходить до нього додому, знайомиться з усіма дітьми Річардсонів - красунею-випускницею Лексі, гарним і ставним Тріпом, колючою Ізабель. Дві сім'ї зближуються, зв'язок стає надто тісним. У той же час близька подруга місіс Річардсон всиновлює азійську сирітку, і не може нею надихатися. Та незабаром стає відомо, що у дитини є мати, яка зробила помилку і хоче будь-що повернути дитину. Мія стає на бік Бебе, а місіс Річардсон обурена цим і хоче покопатися в минулому її орендарки. І це призводить до певних наслідків.
Далі будуть спойлери, так що якщо хтось планує читати книжку, то сорі, якщо розкрию комусь сюжетні повороти.
Після книжки є над чим подумати і що обговорити. Найголовніше, звісно, це стосунки батьків і дітей. Любов матері до дітей, якщо їх кілька. Чи має мати любити всіх однаково і як бути дитині, якщо її батьки ставляться до неї не так, як до інших дітей. Приміряєш на себе всі ролі - багатодітної матері, матері, яка пережила досвід народження недоношеної дитини, яка дивом викараскалася, яку все дитинство опікали і яка тепер демонструє протестну поведінку, а батьки не знають, що з тим робити. І роль дитини теж приміряєш на себе, і чомусь не хочеться бути такою дитиною.
Небажана вагітність і як зізнатися в цьому батькам, що робити, щоб не зіпсувати своє життя в 16. І добре, що є можливість зробити аборт у гарній клініці, а не робити підпільну смертельну екзекуцію. І добре, що була Мія, яка надала Лексі всю необхідну підтримку, любов і сприйняття, якого вона, безперечно, не знайшла би у матері.
Безумство і горе безплідної жінки, яка, отримавши омріяне немовля, ладна на все, аби лиш воно було її, і оточує (душить?) дитину величезним океаном любові і турботи. Розпач і горе жінки, яка приїхала в чужу країну, і не знаючи мови, законів, не маючи підтримки, народжує дитину і навіть не має чим її годувати, бо молоко пропало, і немає до кого звернутися по допомогу. Вона залишає дитину біля пожежної частини. А коли приходить до тями і нарешті може дати собі раду через кілька місяців, уже нічого не може змінити, щоб повернути дитину. Проживаєш цю ситуацію, прокручуєш через себе і розумієш і одну, і другу жінку, та виправдати не можеш нікого.
І нарешті, сурогатна матір Мія, яка втекла з дитиною в лоні, яку не прийняли батьки, яку вони відштовхували раніше, і відштовхнули тепер. І вона їздить з місця на місце, з міста в місто, ніде не залишаючись надовго, і все чогось шукає, і боїться втратити Перлину, і її таємниця висить на шиї важким тягарем.
Цікава книжка, було би дуже цікаво її з кимось обговорити.