Тигролови

я закохалася в цю мову! давно такої не читала... стільки порівнянь, епітетів, алегорій...
читається дуже легко - і через мову/подачу автора, і через цікаву історію.
але,.. залишилось відчуття не(до/про)читанного/непочутого.
безпосередньо тему тигроловства автор (припускаю) не розкрив через брак відповідних знань; історія минулого життя головного героя коротко вимальовується лише наприкінці роману; ну а лав-сторі і зовсім мало розкрита і обривається на цікавому.)))
суть роману - я так розумію, показати загартований незламний характер головного героя, що до кінця залишився вірний собі, своїм переконанням, відімстив за себе, та був готовий нести за це відповідальність.
головне, що цей козак таки знайшов своє щастя - бо сміливим щастить.

Хто б міг подумати, що такий ваговитий роман зможе розбурхати такі прекрасні емоції і принести таке величезне задоволення. Перші сторінки роману давилися мені дуже важко, хоча я сам до кінця не розумію, що було тому причиною: складна мова і стиль автора чи оточуючий мене світ, мій настрій тощо.

Багряний створив світ, позбавлений стереотипів, змалював такий самий жорстокий світ, у якому жив сам, ми бачимо незвичні для української літератури картини Сибіру. Український читач звик до вишневих садків, безмежних степів, ріденьких лісів, чого було й позбавлено головного героя. Автор різко виступає проти режиму радянської влади, гостро і жорстко критикує комунізм.

Спогади тісно переплітаються із сучасністю, історія виляє світовими дорогами і повертається назад… Все це твір під такою одночасно символічною й реальною назвою – «Тигролови». Прекрасні картини природи контрастують з урбаністичним світом людей, і все живе, і все дихає, все переплітається в книзі великого українського автора. Картини швидко змінюються, як у калейдоскопі.

Щось є надзвичайне, щось, що неможливо пояснити, у творчості Багряного, зокрема у його «програмного» твору. Написаний в кращих традиціях пригодницького роману він має особливий колорит і настільки чіткі, вималювані образи. Наївний світ межує з жорстоким. Природа з бараками. Люди з тваринами. І здається, що тут нема заборон, адже природа не бере на себе відповідальності за якісь непотрібні нікому заборони, природа-цариця дозволяє нам жити так, як ми відчуваємо. Головною її валютою є хоробрість.

Вас зустрічають на шляху читання цього прекрасного роману ізюбри, сохаті, вивірки, вище радянське керівництво та інші звірини. На тлі пригод Багряний підіймає важливі суспільні проблеми щастя, кохання, влади, правди і брехні, життя і смерті. Роман Івана Багряного такий само повноводий, як справжнє життя. Трагедія України – звична тема для українського письменства – просочується навіть у далекий Зелений Клин. Зруйновані долі, сплюндровані поняття «життя» і «правди» – все те живе у шостій частині світу. Щастя Багряного не живе серед лицемірних людей, воно у природі й чекає свого часу, щоб зловити сміливих у свої пазурі.

Дуже цікавий твір, не знаю, як я могла його так довго не помічати. Чомусь в шкільні роки я вважала, що українська література не цікава, не повчальна, що її не варто читати. І цей погляд стосувався УСІЄЇ української літератури, про що я дуже жалкую. Я впевнена – якби цей твір трапився мені тоді – моя думка б змінилася. Я не буду вдаватися до політичної сторони цього твору, скажу лише, що вона неабияк цікаво оформлена. В найкращих рисах пригодницького роману! Читати було дуже цікаво, головні герої такі колоритні. Одразу закортілося здійснити якийсь сміливий вчинок, щось божевільне.

Я дуже рідко перечитую якісь твори, тільки якщо вони мені дуже сподобаються, і «Тигроловів» я буду перечитувати ще не раз.

К украиноязычной литературе я отношусь как минимум очень осторожно. Во-первых: уж больно заставляли нас читать ее в школе (особенно класс 6-8); во-вторых: я хоть и читала их, действительно понравились мне всего пара-тройка книг. В общем бралась за нее с мыслью,что мне уже не нравится, я буду страдать, и фу-фу-фу. Почти сразу после начала чтения отпали мои фу-фу-фу, а потом и страдания, что "не хочу,но надо!", книга правда интересная!

Мне нравятся отношения в семье Сирков. Полное доверие, понимание, уважение, уверенность в том,что когда будет туго, ты не останешься один, тебе всегда помогут. Интересные описания охоты и пантовки, природы. Кроме того линия с концлагерями заставила поинтересоваться, как на самом дела там дела обстояли (за что человека могли туда отправить, как они там жили), кроме того почему люди уезжали из своих обжитых мест в Сибирь и т.д.

Еще один плюс ко всем прелестям этой книги - это то, что в свой список "топ 100 любимых пар в литературе" я добавила новеньких "Григорій & Наталка". Один "негодяй" і одна "негодяйка" . Замечательная пара, эдакие Мистер и Миссис Смитт украинской литературы,которые будут бороться со всем миром стоя спина к спине.

Наверное, Тигроловы - одна из лучших прочитанных мною книг. И сюжет , и персонажи - увлекательны и своеобразно мелодичны не только за счёт языка, но и стиля автора. Григорий Многогрешный, потомок гетьмана, с тайгой на ты и словно вырос в ней, что удивляет и поражает. Возможно, автор тем самым хотел провести аналогию между украинцами и неприступным, темным лесом, который только с первого взгляда красив и совершенно безопасен. Семья звероловов, живущая в тайге, тоже не остаётся в стороне. Уж эти люди смогли перенести украинский колорит так далеко от исторической родины и являются живым воплощением пословицы " не место красит человека, а человек - место".
Сам сюжет прослеживается не всегда, но композиции книги это не вредит. Не было ни единого дня, чтобы я не читал, а это - хороший знак.
Подводя итог : рекомендую и настоятельно. Эта книга стоит прочтения.

Якось вибралась я в книгарню, довго блукала поміж величезного розмаїття паперового скарбу (втім як завжди зі мною буває) і натрапила на "Тигроловів" І. Багряного. Згадалось, як ще у класі дев'ятому, здається, зачитувалася цим твором. То було влітку, але "руки дійшли" до неї тільки зараз. Читалося як вперше: така соковита мова у Багряного, виникає враження, що ти сам побував на сизих пагорбах Сіхоте Аліню, полював колонка (звірятко таке, як вивірка) у зелених лісах тайги, частувався наїдками у мисливському будиночку Сірків на Зеленоклинні та шугав у засніженому лісі, насідаючи на тигрів. І так поміж цієї захопливої пригоди, головним лейтмотивом тягнеться страшна доля так званих "ворогів народу" - тоталітарна машина у той час створила країну каторжан... Але не зважаючи на всі зусилля скорити волю головного героя, за іронією долі предка першого каторжанина Сибіру козацького гетьмана Дем'яна Многогрішного, мене вражає його надзвичайна сила волі, жага до життя та сміливість. Як казав дід Сірко:

P. S. Моя перша рецензія, проте далеко не остання))

Це один з творів шкільної програми, який я в школі не читала. На той час для мене то було нудно. На той час я б його і не зрозуміла. Хоча сюжет досить простий. Герої зрозумілі. Тут біле-це біле, а чорне-це чорне. Весь роман патріотично піднесений, але не приторний. Як раз такий, щоб після прочитання почати поважати і цінувати рідну мову та історію... А яка ж чудова, солов'їна мова у Багряного!!! Ніби не прозу пише, а лірику. Саме вона робить "Тигроловів" не наївним пригодницько-романтичним твором, а витвором літературного мистецтва.
І ще описи природи...Чомусь згадувала твори Купера, коли їх читала.
Загалом роман чудовий. І не потрібно докопуватися там до якихось глибинних смислів. Вони на поверхні. "Тигролови"- гімн людської свободи, незалежності духу, безмежного кохання і первісної природи.

Вийшов такий собі Фенімор Купер, вписаний в часи страшних сталінських репресій. і про табори, і про тюремні застінки, тортури, знущання над в'язнями, і про неймовірну силу людської душі, яка залишається незламною навіть у побитому і розломаному тілі.
Тут - про нащадка українського гетьмана Григорія Многогрішного, який втік звідти, звідки не тікають. Який обрав мізерний шанс на життя, а не 25 років тваринного існування. Який знайшов у незнайомих нетрях сім'ю. Матір. Батька. Брата. Кохання.
Насичена пригодами історія кохання, яка розгортається серед тайги під час полювання то на оленів, то на тигрів, надзвичайно захоплює. Чудесна образна мова малює образи жахливі і прекрасні, дозволяє уявити і відчути все-все: і про табори, і про тюремні застінки, тортури, знущання над в'язнями, і про неймовірну силу людської душі, яка залишається незламною навіть у побитому і розломаному тілі. І про торжество життя, свободи, любові, віри.

В школі я дуже сильно переситилася творами української літератури. І дуже довго не могла їх читати. А зараз розумію, що треба поперечитувати деякі найвідоміші твори, щоб порівняти свою теперішню думку зі шкільною. "Тигролови" ж мені дуже сподобались ще в шкільний час. І зараз моє ставлення до книги не тільки не змінилося, а стало ще й глибшим. Я пам'ятала, що це пригодницька книга. Так і є. Але навряд чи я раніше задумувалася, коли була написана книга і що в ній вперше показаний жах сталінського режиму. Разом з тим книга дуже цікава, захоплююча. Я дуже задоволена, що прочитала її ще раз.
------------------------------
В школе я очень сильно пресытилась произведениями украинской литературы. И очень долго не могла их читать. А сейчас понимаю, что надо перечитать некоторые известные произведения, чтобы сравнить свое нынешнее мнение со школьным. "Тигролови" мне очень понравились еще в школьное время. И сейчас мое отношение к книге не только не изменилось, а стало еще глубже. Я помнила, что это приключенческая книга. Так и есть. Но вряд ли я раньше задумывалась, когда была написана книга и что в ней впервые показан ужас сталинского режима. Вместе с тем книга очень интересная, захватывающая. Я очень довольна, что прочитала ее еще раз.