Pretty Reckless

Любовь - это поле боя. И думаю, что я мертв.

Понад усе на світі я хочу кожну малесеньку дрібничку, яку ти готова дати мені.

Сонце дуже схоже на ненависть. Воно таке ж прекрасне, смертельно небезпечне і життєво необхідне. Воно може засліпити, однак саме воно дарує нам сили рухатись далі. Ненависть мотивує набагато сильніше за любов. Адже любов тиха й благодатна. Щасливі люди не поспішають. Вони просто... живуть і все. А от ми, люди ненависті, зовсім з іншого тіста. Ми голодні та відчайдушні.

Коли ховаєшся від проблем їх стає тільки більше. Це типу як рак. Якщо не звертати на нього уваги, він поширюватиметься.

Твої мури досі височіють аж до неба, а я опустила свої достатньо, щоб побачити, що ці стосунки однобокі.

- У мене є друзі! - випалює вона.
- Ні, немає, - м'яко відповідаю я. - У тебе є люди, з якими ти тусуєшся, але ти ніколи не кажеш їм правди. Навіть половини правди, навіть сраної четвертини.

Мел до всрачки боїться своєї доці, яка поводиться як завгодно, тільки не як доця. Джеймі задовбався вибирати, на чиєму він боці. I в цій нездоровій атмосфері росте Бейлі - збирає бомбічний матеріал для свого майбутнього психотерапевта.

Хто б міг подумати, що розкішна Дарка - біла ворона у своїй сім'ї?
І найгірше навіть не те, що Мел цілком і повністю ігнорує Дарку. А те, що їй на неї начхати з високої гори. Наче її донька - якась обридлива муха.

Я кохав тебе потайки і кохав тебе відкрито - перед твоїм і моїм світом, і коли ти думаєш, що я перестану кохати тебе, якщо ти розділиш нас океаном, ти дуже помиляєшся.

Ми лежимо у ванній, обійнявшись, поки нас не накривають хвилі Морфея. Ми не розмовляємо, не пестимо одне одного і навіть не цілуємось. Ми просто існуємо, двоє людей, які загрузли в чомусь неправильному, але неймовірно приємному.