Pretty Reckless

Щойно визнаєш якусь проблему, вона одразу ж стає реальною.

- Ти Сатурн, - шепоче вона. - Весь із нікелю й заліза, прикритий захисними кільцями з каміння і криги.

Попытка сбежать от проблем лишь приумножает их. Это как раковая опухоль - оставь одну клетку, и она поразит все органы.

Ти така офігенно розкішна, така офігенна популярна - і так тупо гнобиш себе.

- Ти ігноруватимеш мене довіку?
Ні, не довіку. Лиш до того часу, поки зможу чітко сформулювати і пояснити їй, якого болю вона мені завдає. Тим, що ставить на перше місце Бейлі. Тата. Пенна. Але якщо я скажу їй про це, вона вважатиме мене слабачкою. Це неприпустимо, бо єдине хороше, що моя мати про мене думає, - це те, що я сильна.

Люди, які ненавидять, стають найкращими коханцями.

Мы разрушили друг друга в день нашего первого поцелуя.

Він такий красивий, у нього такі рожеві щоки, а я така дурепа, що йой.

- Оце такі відчуття, коли стримуєш у собі гнів. Це дуже токсичне гімно. Тому дивись: або ти розберешся зі своєю матip'ю, з друзями, з директором, з усім своїм сраним життям, або готуйся тримати в собі цей гидкий дим дуже-дуже довго. Бо далі, дівчинко, буде тільки гірше. Що старші ми стаємо, то глибше плаваємо в гімні.

- А ти уяви, що я твій друг.
- У мене немає друзів, забув?
- Хріново бути тобою, - мій голос звучить рівно і спокійно.
Вона знизує плечима.
- Нащо ти прийшов?
- Тому що бути мною - теж хріново.
Тому що коли ми разом, мені стає не так хріново, хоч я й повинен тебе ненавидіти.