The Chalk Man

У кожного з нас є секрети, які ми завзято приховуємо від інших. Те, що ми робимо поки ніхто не бачить. Те, про що ми думаємо у найпотаємніших куточках свідомості. Те, у чому ми іноді боїмося зізнатися самі собі. Книга С. Дж. Тюдор «Крейдяна людина» саме про це.

Короткий опис: 5 друзів — Едді Мюнстер, Гладкий Ґев, Металевий Міккі, Гоппо і Нікі — давно виросли з того віку, коли для спілкування використовували зашифровані послання, написані кольоровою крейдою. Але минуле не стирається так легко, як крейда. 40-річний Ед усе ще пам’ятає, як він і його шкільний учитель урятували дівчину Елізу. І пам’ятає її обезголовлений труп, який знайшли в лісі… Через багато років Ед Адамс зустрічається з Міккі, який заявляє, що знайшов убивцю Елізи. Наступного дня його самого знаходять мертвим, із намальованим крейдяним чоловічком у кишені. Друзі розуміють: те, від чого вони втікали, повернулося. На згадку про минуле в кожного з них лишилася не тільки крейда під нігтями, але й кров. Чия вона?

Авторка, звісно, майстриня тримати інтригу. Постійно перемикаючись з подій 1986 на 2016, вона змушує з шаленою швидкість перелискували сторінки у марних пошуках відповідей на численні питання, яких з кожним новим розділом стає все більше. Жоден герой тут не ідеалізований: у кожного присутня «червоточинка», яка у свій час вилізає назовні.

Чесно кажучи, певні моменти я читала з витріщеними очима, які здавалось вилізуть на лоба, повторюючи долю деяких персонажів, та відчувала таку огиду, що ледь переборювала бажання відкинути книжку. Та все ж допитливість перемагала огиду і я знову розкопувала таємниці минулого 12-річні дітей.
Плюс книги у легкості написання та триманні інтриги. Адже розв’язку авторка подає на останніх 10 сторінках! (а момент, який взагалі пришиблює твою свідомість так взагалі ледь не на останній сторінці!) Однак кінець представлений трохи сумбурно, немов Тюдор сама не могла дочекатись, коли ж вона закінчить писати ту книгу. Та сама розв’язка перекриває всю зіжмаканість фіналу.

Чи то я вже засумувала за детективами, але я з задоволення покопалась у брудній білизні героїв цього роману) Я, взагалі, рідко розкриваю вбивць, тому розв’язки детективів для мене завжди приємна несподіванка (або неприємна, тут вже залежить від детективу) Дуже важко обходитися без спойлерів, але я б залюбки обговорила цю книгу з тими, хто її прочитав. Тому любителі детективів, візьміть собі на замітку.

Реклама цього психологічного трилеру, валилась на мене звідусіль. Майже від усіх книжкових блогерів, та з усіх сторінок книжкових магазинів. Кілька разів я навіть бачив людей, із цією книжкою, у метро. В решті – решт я вирішив прочитати її.

Від самого початку мені кинулось у очі, що авторка явно надихалась романом «Воно», Стівена Кінга. Дуже часто ці два твори перекликаються. Головні герої - англійські діти, які стають учасниками жахливий подій, в тихому містечку Андерберрі. Також, паралельно, нам розповідають про цих самих дітей, через 30 років після подій. І виявляється, що Андерберрі не такий і тихий. І майже в кожного тут є своя таємниця, «про яку краще не знати».

Книга дійсно тримала в напрузі, та інтригувала, я в голові прокручував кілька варіантів фіналу і майже вгадав. Розв’язка вийшла не такою крутою, як сама зав’язка і кульмінація. Але в тім, не можу сказати, що «Крейдяна людина» мене розчарувала. Читалось легко, було по справжньому цікаво і іноді моторошно. «Goodreads» називай цей твір: «Обов’язковим для читання». Я б так його не назвав. І поставив би йому 7 «Воно» із 10.

Книга мне ОЧЕНЬ понравилась, интересная, увлекательная, загадочная, люблю такие сюжеты. Единственный минус - очень напоминает «Оно» сюжетом, двумя временными линиями и героями, за это бал и урезала.
Как я уже сказала, события происходят в двух временных линиях. В прошлом (1986 год) - классный триллер, страшная мистика. В настоящем (2016 год) - увлекательный детектив.
Всё происходит в маленьком городке Эндерберри.
Главный герой Эдди, повествование ведётся от его лица. Также у него есть своя «банда» - Хоппо, Толстяк Гэйв, Мики и Ники. Все события начинаются на ярмарке, когда друзья решили повеселиться.
Моим любимым героем был, естественно, Эдди и загадочный Мистер Хэллоран(школьный учитель приехавший летом, который через-чур хорошо общался с Эдди)
Читается легко, в некоторых местах книга немного страшная.