Весенние игры в осенних садах

Чудова ілюстрація-підтвердження, що чоловікам потрібно тільки одне :) Грати, грати, і знову грати. Без зупину і розбору. Дівчина важлива лиш як об'єкт. І хоч автор божиться, що це все сталося через дружину, яка його покинула, щось не віриться. Мовляв, вона завжди його підозрювала, то ж треба колись починати. Але варто почитати хоч би Груші в тісті (на хвилі захоплення від яких я і взялася за цю книгу), які теж автобіографічні, як починаєш сумніватися.
Проте не варто думати, що книга лише про секс і вільне життя холостяка. По-перше, життя це досить веселе і несумне. Коли, приміром, автор починає поряд з однією дівчиною згадувати, що він казав іншим двом, аби не переплутати, або як знайомиться з батьками, які свято вірять в його «чесні» наміри і намагаються навернути на праведний шлях, бо ж він пише про грання, а Україна, Україна!! Вона ж завжди сумно-трагічна і нещасна. Тому він не патріот. Але вони його пробачають і приймуть до себе.
По-друге, на фоні постійного грання тут все ж таки є сюжет) Автор отримує листа від молодої шанувальниці, вони переписуються, але от при зустрічі вона пропонує йому… самогубство. Психічний розлад? Юнацький максималізм? Сарказм? Відповідь аж у кінці книжки, але вона варта того, аби до неї дістатися.
І по-третє, хай грання і про грання тут ледве чи не на кожній сторінці, проте його хочеться читати. Нічого низького, брудного, вульгарного немає і близько. І вся книга — то легка і весела мова. За що я і люблю Винничука. :)

Читала я "Мальву-Ланду" и понимала, что язык мне по душе, а содержание не очень - уж как-то много секса неоправданного и странного. Так вот! Официально забираю свои слова обратно - в "Мальве-Ланде" секса и нет практически по сравнению с этой книгой. Не зря в книгах, которые рекомендовали читатели этого романа, значится несколько выпусков "Эммануэль". Хотя язык и тут хорош.

Вот удается Винничуку удерживаться от вульгарности. Правда, иногда это получается у него через почти что комизм. Но таких описаний сексуальных актов и половых органов я больше ни у кого не встречала.

А вообще книга о том, как мужика в районе сороковника бросила жена, и он поставил себе цель совокупиться со всем, что двигается, принадлежит к женскому полу и не достигло 30 лет (а лучше 25, хотя нет - 20). И вот всех этих барышень (а их просто толпы) он имеет и имеет в разных местах и по разному, иногда по одной, иногда парами, практически всегда будучи под градусом.

И чтобы хоть как-то оправдать этот зачем-то написанный половой беспредел, в книгу ближе к концу вплетается тема самоубийства. При чем не просто самоубийства, а парного самоубийства. И партнершей должна стать девочка, которой еще нет и 16-ти лет.

Так вот, если бы не обалденный язык, вообще не поняла бы, зачем я это все слушала. А так получается, что вроде и надо было ознакомиться, вот и ознакомилась.

"Весняні ігри в осінніх садах" Юрій Винничук
Це просто "щось з чимось") Так вже получилося, що саме з цієї книги я розпочала своє знайомство з автором. Стиль та манера написання Юрія Винничука мені дуже сподобались. Хочеться сказати "пише як співає" Фантастичні звороти, порівняння і всі оті писменницькі штуки. Надзвичайно приємно читати автора і відчувати, смакувати, кайфувати від нашої солов'їної. А тепер про саму книжку. Зразу хочеться відзначити що це твір для дорослих. Страшенно відвертий та безсоромно хтивий. Цю книгу  хотілось читати і водночас відкинути від себе подалі. Вона  відвертає і приваблює. Це наче чудова цукерка у фантику який тобі не подобається. Книга про сексуальні відносини автора з його паннами, про його пошуки виходу з депресії, про щось вишукане і гидке водночас, про духовне та тваринне. Загалом враження двояке, але знайомство з автором я неодмінно продовжу
Важко ставити оцінку, бо дуже сподобалось як твір написаний, але не надто до вподоби про що написано. Тверда четвірка, залишу один бал для наступного твору цього автора

В принципі, нічого нового, такого, що вже тут писали, я не скажу, але промовчати не можу.
Неочікувано відверта книга. Навіть анотація не підготувала мене до неї. Загалом справа не тільки у відвертій еротичності (але і в ній також). Наскільки відверто, без прикрас показана чоловіча суть - ось в чому річ. Погана чи ні, але така як є (принаймні власний досвід підтверджує). Тобто у надбудові можуть бути багато красивих і гідних понять (так написала, ніби та основна сутність повна протилежність:)), які романтичні особи різної статі сприйматимуть за чисту монету, але краще не обманюватись на цей рахунок.
Ну і таку "смачну" мову не часто зустрінеш. Так вийшло, що я помилково (де були мої очі) спершу купила книгу російською. Коли це помітила, то розчаруванню не було меж і книгу я навіть не почала читати, хоча й дуже хотіла. Тільки через місяць в моїх руках опинилася книга українською. Прочитала одразу і вирішала все ж порівняти з російськомовним перекладом. Результат - як добре, що й не починала читати його. Можливо, результат був би іншим, як би там використовувався також якийсь російський діалект, та може справа не в діалекті, а в самому звучанні мови. Просто мені здається, що "кохатися" набагато приємніше і чуттєвіше, ніж "заниматься любовью".

Гм... Хм.... Еммм....
Довго я думала, яке ж враження на мене справиля ця книга. За нею можна зняти фільм, комедію, таку, як останнім часом знімають в Росії, в цетрі уваги де знаходиться такой собі мачо-розбиватель сердець, серцеїд, спокусник, який мстить всім і вся. Що мене найбільше зачудувало в цій книзі так це її мова. Як же класно вона написана! Я стільки слів нових для себе взяла з галицької говірки, це неперевершено! Не знаю, як тепер буду ставитися до дієслова "грати":)
Щодо сюжету. Така собі історія про розбите серце, яке почало розбивати інші серця. Читати легко, приємно, дійсно, як зауважив автор на початку роману, такої літератури в Україні зараз мало. Це не якісь там "50 відтінків сірого", це дійсно якісна література, приправлена цікавим гумором, написана добірною мовою, навіть не знважаючи на певну кількість опису досить таки інтимних моментів, адже описані вони настільки часом метафорично та заплутано, що повертаєшся очима до першого слова в реченні і думаєш: "Та що ж це таке було?"
Вже наприкінці історії намагаєшся відшукати в цій книзі щось більше, ніж просто походеньки розведеного чолов*яги, щось фліософічне, адже все це притрушується історіями про самогубство, сенс життя і право вибору цього самого життя. Загалом, цікаво. ТАКОЇ укрсучліт я ще не читала

Постійна пиятика, безперервний блуд та розбещення неповнолітніх, крадіжки автомобілів, бандитизм, невпинні побрехеньки головного героя, загравання зі смертю, богохульство, схиляння до самогубства – і це ще неповний «послужний» список цієї книжки. До речі, на неї варто було б поставити якісь вікові обмеження, але видавці про це, чомусь, не подбали.
Із того, що сподобалось – безперечно, «фірмова» Винничукова мова та цікава сюжетна лінія, яка десь на середині книжки все-таки продирається до читача крізь дикі непросвітні нетрі з безчисленних актів любощів. Чим ближче до розв’язки, тим на дальший план відходять всі ті сороміцькі сцени, а під завісу вони і взагалі стають поодинокими. Друга половина книжки читається одним духом в непереборному бажанні дізнатись нарешті відповідь: до яких все ж наслідків призведе те, що розпочалось із таємного листування оповідача з чарівною юною незнайомкою?

PS. За що особливо люблю твори Юрія Винничука – так це за їхню інтелектуальність. Попри все, в цій книжці дуже багато життєвої філософії, відсилок до літератури різних країн, цікаві факти з біографії видатних письменників, цитати античних мислителів, що робить читання ще й пізнавальним.

Як завжди Винничук не розчарував. Чуттєва, відверта, інтимна розповідь про галицького гульвісу, письменника Юрія Винничука. Коханки змінюють одна одну, в кожному наступному розділі описи відверті, не позбавленні чудового гумору з нотками цинізму та сарказму, який притаманний автору і в інших творах. І все це фірмовою галицькою говіркою.

Ось таке, здається, легке чтиво, але не все так просто. Кінцівка несподівано вразила. Тут ціла філософія про сенс життя та смерть. Неочікуваний кінець із глибоким змістом, який не дав заснути до ранку та викликав мурашки по тілу.

Рекомендую всім любителям творчості Винничука і тим, хто буде тільки розпочинати своє знайомство з його творчістю. Як завжди чудово)