Рецензия на книгу

• 

  Plonochka

  24 февраля 2017

  Форма – неочікувана відвертість, зміст – відверта неочікуваність

  Постійна пиятика, безперервний блуд та розбещення неповнолітніх, крадіжки автомобілів, бандитизм, невпинні побрехеньки головного героя, загравання зі смертю, богохульство, схиляння до самогубства – і це ще неповний «послужний» список цієї книжки. До речі, на неї варто було б поставити якісь вікові обмеження, але видавці про це, чомусь, не подбали.
  Із того, що сподобалось – безперечно, «фірмова» Винничукова мова та цікава сюжетна лінія, яка десь на середині книжки все-таки продирається до читача крізь дикі непросвітні нетрі з безчисленних актів любощів. Чим ближче до розв’язки, тим на дальший план відходять всі ті сороміцькі сцени, а під завісу вони і взагалі стають поодинокими. Друга половина книжки читається одним духом в непереборному бажанні дізнатись нарешті відповідь: до яких все ж наслідків призведе те, що розпочалось із таємного листування оповідача з чарівною юною незнайомкою?

  PS. За що особливо люблю твори Юрія Винничука – так це за їхню інтелектуальність. Попри все, в цій книжці дуже багато життєвої філософії, відсилок до літератури різних країн, цікаві факти з біографії видатних письменників, цитати античних мислителів, що робить читання ще й пізнавальним.

  3 понравилось

  0

  1K