Цитаты из книги Месопотамія

Проститутки – вони як боксери, кар’єра в них яскрава, але коротка.

ось осінь - ще не помітна. Ось вечірні дерева, мов полкові знамена. Ось її темний будинок, ось її вікна. Можливо, вона чекає. Можливо, навіть на мене.

і згаслі зірки, мов очі філологів, марно намагаються пробитись крізь темряву світу.

Застаецца хіба што верыць і спадзявацца. Застаецца любіць і прымаць жыццё такім, якое яно ёсць. То-бок нясцерпна неверагодным. То-бок неверагодна нясцерпным.

Усё знаходзіцца паміж рэк, і ўсё адтуль пачынаецца – і ўсе гісторыі, і ўся любоў.

Ранкам планеты сталі на свае месцы – усё залежыць ад нас, усё кантралюецца нашым сэрцам, ніякай роспачы, ніякага страху, ніякага апраўдання.

Розмова обірвалась, бо й додати було нічого, і наговореного виявилося забагато.

Ми маємо нашу любов, проте не завжди нею користаємось. Ми маємо страх і покладаємось на нього більше, аніж потрібно.

Чим кращі книги ти читав, тим гірше спиш.

Іноді життя забуває про нашу присутність і починає нам подобатися.

Двадцять років - той вік, коли диявол приходить до тебе, аби поскаржитися на життя. Усе зав'язано на тобі, від тебе вимагається лише поменше спати. І користуватися презервативами. Усе інше обов'язково з тобою станеться. І станеться саме так, як ти цього хочеш. Хочеш ти цього чи не хочеш.

Усі жінки в нашій родині чимось подібні – вони так багато говорять, що ти просто не встигаєш їм відповідати. Тому вони думають, що їх усі ігнорують.

Поруч із бомжами - майстерні художників, дивись не переплутай

Добре, що смерть не належить ні до надбань, ні до втрат, добре, що нас не зраджують наші сліди, що нічого не можна повернути назад, і нічого не можна втратити назавжди.

Є надія, що все буде так, як ми захочемо, і впевненість, що все сталося так, як ми хотіли.

В любові найголовніше - не вірити тому, що говориться.

В чому сутність поезії? Писати про те, що всім давно відомо. Говорити про речі, яких ми позбавлені, озвучувати наші розчарування. Говорити так, щоби викликати злість і любов, заздрість, ненависть і співчуття. Говорити під місяцем, що висить над нами, тиснучи всім своїм жовтим відлунням.

Десять років - час, достатній, аби все забути й вигадати знову, аби розкласти небо на частини й спробувати зібрати його ще раз, ані на мить не сумніваючись в успіху власної затії.

Принципи примушують нас діяти, вони дають нам силу або слабкість. Або й те, й інше.