Де немає Бога

Так багато чого є сказати про цю книгу, але зібрати усі слова докупи - неймовірно важко... Я все ще ставлю п'ятірку тому, що змушує мене відкрити рота від здивування, тому оцінка була зрозумілою ще на першій частині, у літаку.
Про що ця книга? Про падіння літака? Про виживання людей? Про життєві перешкоди? Про цінність людского життя?
Насамперед ця книга про монстрів. Не тих, що чекають на тебе під ліжком чи у шафі. У тих, що живуть у нас самих, що прокидаються у екстрених випадках і яких ти не взмозі перемогти через кляті інстинкти.
Автор підкреслює, що може статись, якщо 6, абсолютно не поєднаних, на перший погляд людей, залишаться один з одним у сніжному полоні. Всі вони хочуть жити - задля себе, своїх сімей, кар'єри чи ще бозна для чого.
Ця книга змушує не просто думати про те, як вижити після падіння літака, не про гори, а про себе і своє відношення до життя і інших. Перевірити себе на людяність, на те, коли вона вимкнеться і чи вимкнеться взагалі. Поруч з головною темою Макс залишає відкритими для нас багато питань: і політична бруднота, де кожен грає у свої ігри, і сліпа материнська любов, жага до грошей, жага до того, щоби показати себе кращим, ніж ти є, питання про чесність та непідкупність, про релігійний бруд, якого також вистачає, про справжню любов до своїх близьких, про самопожертву у всіх її проявах.
Неможливо розказати про все, уникаючи спойлерів, тому все, що я можу сказати: це однозначно треба прочитати, а після презентації самим Максом - ще й перечитати, щоб помітити те, що улизнуло від твого ока в перший раз.
5 із 5.

Книга спочатку затягнула своєю детальною інформативністю. Автор пропрацював до дрібниць інформацію про літаки, їх обслуговування, побудову, рейси, особливості роботи аеропорту, він досконало знає правила американського футболу (цьому навіть присвячено додатковий розділ наприкінці книги) і географію. Це цікаво до певної міри, але потім починає напружувати, читач думає, коди вже буде якийсь розвиток подій. Події нарешті відбуваються, літак падає, люди потрапляють у важкі умови і раптом майже всі перетворюються у тварин, які переймаються тільки власним виживанням і власними проблемами. Далі автор пояснює причини такої поведінки, і ми узнаємо про скелети у шафі, які є у кожного. Здається, автор навмисно зробив тих скелетів такими жахливими, а може надуманими, щоб підсилити психологізм твору. Але ця штучність саме і завадила висвітлити складні психологічні проблеми і відсутність Бога.
Частина сюжету, доволі детально прописаного, провисла (історія Артема). Але загалом книга тримає увагу, її кортить дочитати.

За книги пана Кідрука я б не взялася ніколи в житті, якби саме його книга не випала мені в одній книжковій грі. Ну ок, подумала я, дам шанс, можливо моє ставлення надто упереджене і Макс Кідрук насправді пише круто. Та любові не трапилося. Навіть дружби. Навіть поганенької приязності.
По сюжету - через малесеньку халатність при ремонті літака, зроблену багато років тому літак потрапляє в аварію і абсолютно різні люди опиняються на сніговій вершині, де і шанси на порятунок мінімальні і вижити неможливо. І от в цих диких умовах люди показують типу своє справжнє "я". Звучить цікаво, погодьтеся? Але по суті самі пригоди і душевні метання потерпілих займають з представлених 480 сторінок сторінок 150 від сили. Решта - типу розкривання образів ключових персонажів (і не ключових теж). Я зрозуміла, чому Кідрука так часто називають копірувальником Кінга - саме Кінг вміє створити багато персонажів і якимось дивом розкрити їх особливості характеру в 3х сторінках, при чому наводячи абсолютно не важливі для основного сюжету деталі. У Кіндука так не вийшло. Він лє чимало води (ті самі ігри НХЛ чи побачення Артема) І при чому в цій воді абсолютно не проглядаються самі герої. Такі собі витяги з життя і не більше.
Ну і актуальні соціальні теми - як без них. Тут тобі і ображені режимом геї, і АТО, і країни третього світу з їх недалекими нелюдськими законами, і священики, одні з яких, звичайно ж, гвалтують дітей, а інші готові відректися від бога задля власного життя. До речі про бога - він тут просто до красивої назви. В книзі немає глибоких філософських роздумів про смисл життя та самого бога. Якщо щось і проскакує, то максимально розжовано - нате істину вам на блюдечці.
Я так і не зрозуміла смисл написання цієї книги. Подібні теми вже було не раз розкрито в літературі, при чому набагато краще.
Як висновок - перше і останнє знайомство з творчістю автора і ще одне пересвідчення в тому, що те, що модно і розкручено не обовязково гарно, достойно і читабельно.

Чесно кажучи,я не дуже люблю книги-фільми-ігри-etc-катастрофи,особливо про літаки і їх падіння.Сюжет завжди закінчується так само:головний герой рятує пару найдорожчих для себе людей і сидячи на уламках посміхається рятівникам.Тому,коли я брали до рук цю книгу,я робила це сподіваючись тільки на Макса Кідрука,бо мені дуже сподобалася Твердиня.
Однією з відзнак цього твору є дуууже довге введення,воно займає десь половину.Але,що цікаве,тобі хочеться дізнатися,що буде далі.Для мене перешкодою стали події у літаку,ставало дедалі нудніше.Аж поки не прийшла кров і смерть. Кідрук явно любить м'ясо:)Мені було приємно бачити раскриття неоднозначності героїв і їхнього минулого і,так би мовити,минулого минулого.
Не можу сказати,що книга мене повністю задовольнила,але give it try,особливо якщо ви читаєте це подчас подорожі літаком:)

Не читаю сучасних українських письменників, поки що їх твори просто не влучають у мої духовні потреби)
Книгу Макса Кідрука обрали в книжному клубі тому й прочитала.
.
Більш важких та негативних вражень ніж ця книга ніяка інша в мене не викликала. З першого слова це якась суцільна «безнадёга» та відчуття неминучості біди.
Але кінець перевершив усе, такого тупого і безглуздо жорстокого кінця годі чекати. Це якесь знущання над героями та читачем. Хоча врятували в решті тих, кому дійсно було б про що жити далі.
.
Я бачу сенс читати такі книжки лише для того, що б в котре замислитись над ціною життя та відповідальність за кожен свій вчинок.

Богдан Ступка колись сказав: "За будь-яких обставин головне — залишатися людиною", а чи це можливо коли ти за миттєвості до смерті, а допомоги ніякої не має? На це питання Максим Кідрук выдповідає у своїй новій книзі "Де немає бога".

Коли кажуть що скоро має прийти осінь, перше про що я думаю, це не про запах жовтого листя та прохолодний вітер, а про вихід нової книги від Максима Кідрука.

Коли книга вийшла і я побачив обкладинку, перша асоціація яка виникла в мене в голові то це була "Катастрофа FH-227 в Андах", і я трохи насторожився чи не буде книга подібна до фільму, який знятий за подіями цієї катастрофи. Читаючи книгу, я в уяві проводив паралелі між цим нещасним випадком і подіями роману, і можу запевнити, схожість тільки в тому що літаки потерпіли авіакатастрофу у горах, в іншому вони взагалі не подібні.

Книга із себе представляє розповідь про багатьох людей, не пов'язаних між собою не соціальним статусом, не національністю та віком. Майже кожний розділ це окрема розповідь(сповідь) людини, яка відкриває частку свого єства, в якій ми познаємо персонажів, його мотиви, моральні цінності, та що ними керує. Так як в романі багато персонажів і кожний відрізняється від іншого то майже кожному читачу до душі припаде якийсь з них.
Так як характеристика персонажа - одна з найважливіших задач письменника, то Макс з цією задачею справився на відмінно, у нього добре вийшло описати внутрішній стан персонажів, вони відкрилися мені і я зміг зрозуміти деякі їхні вчинки, та чим вони мотивувалися.

Головний сюжет пропливає крізь книгу, це їхній рейс 341 до Бангкогу, на літаку, який летить на високій висоті над горами у Пакистані, над якими пілоти із за технічних негараздів втрачають керування над літаком, і вони зазнають зіткнення з горами. Та головні герої зостаються живими, але про їх порятунок і мова йти не може, так як вони дуже в недоступній місцевості. З цього часу вони повинні проявити себе та показати свої людські якості так як вони можуть сподіватися тільки на себе і більше ні на кого. Ми знаємо що соціум має свої закони і люди не завжди отримують того що вони хочуть, і внаслідок чого між соціумом і особистістю виникають конфлікти, то як проявлять себе наші герої в соціумі, але тільки в екстремальних ситуаціях.

Так як письменник дуже добре розбирається в інженерії, то його опис і характеристики літака, чи інших технічних речей дуже деталізовано і якісно описані, і не приходить ламати голову і думати про те що я взагалі тільки що прочитав. Як і завжди в кінці книг від МК, нас чекають схеми і пояснення, щоби більш точніше у голові відтворити деякі події в романі.

Максим сам багато подорожував і достатньо написав книг з його подорожей по земних закутках і написав про них тревелоги, то він дуже добре вже набив руку про опис краєвидів, ландшафтів, то про якість описання їх, питання відпадають самі по собі, вони дуже прекрасно описані і змальовані. І коли ти читаєш сидячі в теплі, сонячною осінню, можна прекрасно уявити ті наметені вітром кучугури снігу, люті морози та білосніжні поклади снігу, і на руках пробивають дрижаки.

Весь роман читається дуже швидко, як і всі інші книг цього автора, тому вона не здається затягнута чи нудною, але є щось таке внутрішнє в мене в голові та серці, то це любов до першого "Бота" та особливо до "Твердині". Коли я їх прочитав, це було щось нереальне для мене, я взагалі не міг уявити що якийсь парубок з Рівного, пише настільки фантастичні романи, які можуть конкурувати з такими гігантами як Майкл Крайтон, Ларрі Нівен, Пітер Уоттс та іншими відомими фантастами. Це було щось нове для мене в українській літературі.
Я не принижую його наступні його книги які вийшли після "Твердині", і не кажу що вони погані, ні навпаки вони дуже цікаві і я завжди з задоволенням їх читав, і всім буду їх рекомендувати, але такого ефекту як від "Бота" уже не отримував...

Кідрук росте як письменник - вдало добирає слова, шліфує кожне речення, вміло подає технічні та історичні факти. Навіть американський футбол описує так, що хочеться подивитись гру. Але...
На хороший фінал вже давно не чекаєш, все норм, те, що найстрашніше на Землі - це людина, знаєш, до брудних та кривавих подробиць звикаєш. І екшену не вистачає. Ба, цього разу мені навіть драми не вистачило. І інтриги. І дій. А з точки зору психології все цілком логічно і очікувано.
Найбільш цікаво було читати про всі передумови Супербоулу та історію Брендона.
Технотрилер "Бот" упевнено займає перше місце в моєму рейтингу.

Це перша прочитана книга цього автора, бо лише вона була у бібліотеці...І, навіть, якщо у мену була можливість вибору із декількох романів, око пало б саме на "Де немає Бога", так як обкладинка з розбитим та палаючим літаком на засніжених вершинах гір каже сама за себе - холод, пустота, безнадійність.
Сюжет. Активні дії сюжетної лінії зайняли небагато часу - політ, падіння літака та декілька днів очікування на спасіння та боротьби за виживання на висоті більше 6000 км над рівнем моря. Проте, основа полягає в тому, аби познайомити нас з головними героями через призму їх минулого життя та як за ефекту метелика або гріхопадіння (то вже кожен для себе, на власний розсуд, дає оцінку випадку) ці ж герої отримали таку жахливу участь.

Цікава подача інформації з точки зору сприйняття часу. Нам показують конкретного героя ЗАРАЗ, з його настроєм, думками, почуттям, а через главу, чи декілька глав - його минуле, яким він був або у дитинстві, або на минулій посаді, або події, які спіткнулись за декілка днів до вильоту.

Досі занепокоєна тим, що дізналася за технічні моменти американського футболу більше, ніж за те те, що і як сталося після певної події з чоловіком Анни Янголь та бізесом цього подружжя після її витівки, з волонтерством, вреті-решт з сином. Але є і інша сторона монети, в голові настільки велика маса інформації, чи то технічної, чи історичної і т.д. - це плюс. Читаючи такі твори, я дійсно розумію, що написання роману - це кропіткий та багатогранний дослідницікий труд.

Стиль написання такий, наче покадрово в уяві відтворюеш кінофільм, дуже захопливо та з неочікуваними поворотами (за кінцівку мовчу). Дуже різноманітний спектр емоцій отримала від прочитаного. Було бридко, було сумно, десь злість, десь співчуття, здається, навіть холод відчувала та нестачу кисню як і герої. Однак, мене не розчулила жодна, так детально розписана, доля кожного з героїв, як історія про 11 цуценят.

Тож, яка мораль? Яка не є чи була людина, за нею є історія, особиста та унікальна. І, коли трапляється "лихо" (в даному випадку це лихо колективне), кожна особистість буде діяти по-різному, бо чи то навички, чи віра, чи морально-етичне виховання, відносити батьки-діти....все це сформувало поведінку людини в будь-якій ситуції вже задовго у її свідомості. Треба лише ФАКТОР, за допомогою якого це все може проявитися. А нам (читачам) дали змогу побачити одну подію, але очима різних героїв, а також подумати, чи все у житті робимо правильно.

Спершу я упереджено ставився до цієї книги, адже не дуже довіряю літературним талантам сучасних українських авторів. І був приємно здивований тим наскільки глибоко автор переймається кожним питанням в описуванні той чи іншої ситуації. Таке враження що або автор дуже розумна і досвідчена людина, або такий автор який сумлінно підходить до описування тих чи інших подій. Так наприклад якщо в історії є персонаж – гравець в американський футбол, то автор описує всі тонкощі цієї гри, особливості гравців, їх тактику і схему гри, складається враження що сам автор колись грав в регбі. Так само і в описуванні літаків, здається автор знає про них все і що сам він не раз їх будував бо розуміється як все працює і що з чим пов’язано.
Окрім того в книжці багато допоміжних схем і малюнків що доповнює текстову інформацію, і ще в кінці книжки навіть наведено перелік пісень які треба слухати читаючи книжку. Про пісні скажу що більшість то не моє, а ось текст зайшов як гарячий пиріжок. Читається можна сказати на одному диханні. В книжці близько 5 характерних персонажів і дія розвивається то в минулому описуючи то як вони жили та що їх привело на літак, і в сучасному коли вони борються за життя в важких гірських умовах. Серед персонажів є пілот Єгор, ставлення до якого не однозначне, спочатку він малюється як бабій та алкаш, але в екстремальних умовах саме він не втрачає голови і робить все як слід, попутно рятуючи інших. Хоча до цього він боявся літати. Що добре кожен характер описується так щоб підвести читача не тільки до причин що привели їх на літак, а і більш глибинних причин які вплинули на їх характер. Кожен персонаж не однозначний, тут нема добрих чи поганих, є просто люди які спочатку в нормальному житті можуть бути одними, а в екстремальних умовах предстати зовсім іншими. Так священик постає як добра і порядна людина, але в умовах виживання не у кожного залишаються ті погляди, так Єгор і священик Апшоу змінюються в умовах виживання.
Інші персонажі не менш цікаві, так Анна яка їде рятувати близьку людину готова поставити життя інших під загрозу, навіть коли це глупо, але інстинкти які нею рухають зрозумілі та зрозумілі. Спортсмен – гравець в американський футбол Лоренс постає відвратною, мерзкою людиною, але і в нього характер зрозумілий та і він також як виявляється здатен на добрі вчинки.
В загалі в книжці піднімаються питання моралі, релігії, батьківства, відповідальності за свої вчинки, все що ми робимо несе нам свій оттиск, але не завжди карма настигає нас. В книжці не всі винні несуть кару, не всі невинні рятуються. Це не божий промисел, а більш схоже на лотерею, де чорну карту може дістати кожен і винний і ні. Автор всією книгою показає як відноситься до Бога і що його нема не тільки там де йде боротьба за життя, а і взагалі ніде, тому що якщо він і є, то на людство йому плювати і він дуже байдужий Бог. Но звісно не все так одномірно.
Книга цікава і важка, читати її в другий раз напевно не буду, але від першого отримав задоволення.

Суперечність. От які відчуття виникнуть у більшості прочитавших цю книгу. Неможливо сказати "о яка крута історія, класно, супер .." не буде ейфорії чи душевного піднесення, а будуть роздуми. Книжка неоднозначна, там немає банального хепіенду, вибачте за спойлер. Вона змусить задуматись про життя і про людей, їх мораль в екстремальних умовах.

І тому вона крута і її потрібно прочитати, щоб задуматись!

P.S. на сайті не працює редагування відгуку, якщо написали з помилками то так і буде :)))

головне читайте книги)