El libro de los Baltimore

"Книга осталась в прошлом,мой бедный Маркус.
-Рой,да как вы можете так говорить ?"

"-Свобода слова,свобода мнений!".

"Полистать книгу -это как открыть летний лагерь.В вашу одинокую мирную жизнь вдруг без предупреждения врывается целая Лора шумных персонажей и переворачивает все вверх дном."

Всьому є край, як і всьому є початок.

Так переймалися вони своїми дітьми, аж не збагнули, що тепер їм нема чого сказати одне одному.

- Але якщо бути надто обережним, то ніколи не виростеш і врешті тебе задушить дужчий.

Через двадцять років люди вже не читатимуть книжок. Отак. Будуть заклопотані зароблянням грошиків і не відриватимуться від мобільників.

Ваші внуки дивитимуться на книжки, як ми оце дивимося на єгипетські ієрогліфи. Питатимуть: «дідусю, а нащо ті книжки потрібні були?» -а вим їм казатимете: «щоб помріяти можна було. А може, щоб дерева псувати, я вже й забув нащо». І вже пізно буде на те, щоб оговтатись: людська дебільність сягне вершини свого розвитку.... майбутнє не належить книжкам, Гольдмане. 

Політики - це шахраї.

- Упертість - кепська риса, хлопчику.

- Значит, ты тоже меня защищаешь.
- Как, от чего? Меня же от земли не видно.
- Ты меня защищаешь, чтобы я не был совсем один.

І ще за те гнівався, що не завжди пам’ятав, які недовговічні наші матері, не завжди казав собі: люби свою матінку. 

Незрівнянним неможна заздрити 

Только в книгах Все можно стереть, Все можно забыть. Все можно простить. Все можно восстановить. 

Мы несем ответственность за то, что с нами происходит. 

Драмы были и будут, и все равно придется жить дальше. Драмы неизбежны. И по сути, не так уж они и важны. Важно то, как удается их преодолеть. 

наши жизни имеют смысл, только если мы способны исполнить три назначения: любить, быть любимыми и уметь прощать. Все прочее – пустая трата времени. 

Что до дяди Сола, то он, несмотря на всю свою занятость, деловые встречи, поздние возвращения с работы, делал все, чтобы Гиллель и Вуди не замечали его рабочего графика. Он ни за что на свете не пропустил бы поход с ними в аквариум Балтимора. То же самое было и в «Буэнависте». Для них он всегда был рядом, всегда свободен и безмятежен, несмотря на бесконечные звонки из бюро, факсы и долгие ночные бдения: с часу до трех ночи он правил свои заметки и составлял иски.

Багато хто поміж нами намагається знайти сенс у житті, та наше життя має сенс лише тоді, коли воно виконує три завдання: любити, зазнавати любові і вміти прощати. Решта - просто втрачений час.

Драми були і будуть, а жити треба попри все. Драм уникнути неможливо. Та й, по правді, неважливі вони. Важливо те, як ти з них виходиш.

- У людей, которые покупают собаку, главная проблема в том, что они обычно не понимают: это не вы заводите собаку, а, наоборот, собака решает, кто ей подходит.

Au fost mai multe drame și vor mai fi și altele, dar trebuie să trăiești în pofida lor. Dramele sunt inevitabile. În fond, nici nu au prea mare importanță. Ceea ce contează este modul în care reușești să treci peste ele.

Cine e atât de suspus încât să nu-și poată spăla singur veceul?

Un stat în care sistemul școlar nu merge cum trebuie nu este nici democratic, nici stat de drept.