Ваша оценкаЦитаты
Dante_Sinner24 июня 2018 г.Читать далееМені було відомо, що Пашка, блукаючи взимку берегами Волги, таємно мріяв про морські експедиції. Я з радістю знайшов для нього у своїй французькій колекції жахливий бій моряка з величезним спрутом. І оскільки моя ерудиція живилася виключно анекдотами, розказав йому один, пов'язаний з його пристрастю і нашим перебуванням в остові старого човна. Якось у не спокійному морі англійський військовий корабель зустрів французьке судно і перед тим, як розпочати нещадний бій, англійський капітан звернувся до ворогів, прокричавши в рупор: «Ви, французи б'єтесь за гроші. А ми, підданці королеви' б'ємося за честь!» З французького судна порив солоного вітру приніс капітану радісний вигук: «Кожен б'ється за те, чого у нього немає, пане!»
195- Dante_Sinner20 июня 2018 г.Читать далее
Жити з бабусею – означало відчувати себе в іншому місці. Вона перетинала двір, ніколи не присідаючи на лавку з «бабушками», без яких російський двір навіть уявити не можна. Це не заважало їй привітно з ними вітатися, розпитувати про здоров'я тієї, яку вже давно не бачила, і робити маленькі послуги, наприклад підказувати, як позбавитись кислого присмаку в молочнику. Але, звертаючись до них, вона завжди стояла. I її старі співрозмовниці приймали цю відмінність. Усі розуміли, що Шарлотта не є російською «бабушкою».
1101 
MargaritaDinaburg28 марта 2016 г.От этой женщины на меня дохнуло полновесным, крепким русским духом - странным сплавом жестокости, доброты, пьянства, анархии, неистребимой способности радоваться жизни, слез, принимаемого как должное рабства, тупого упрямства, неожиданной тонкости...
153
Decadence2016 ноября 2015 г."С захватывающей остротой ощущали мы свои голые сердца, захлестнутые этим потопом, в котором небо перемешалось с землей."
155- Decadence2016 ноября 2015 г.
"Октябрьская революция положила конец декадентским тенденциям буржуазного искусства. И это здание - тонкий ломтик задуманного проспекта - осталось единственным в своем роде."
150 
Williwaw3 февраля 2015 г.Non, ces années n’étaient qu’un long voyage auquel je réussissais, de temps en temps, à trouver un but. Je l’inventais au moment du départ, ou déjà en route, ou même à l’arrivée quand il fallait expliquer ma présence ce jour-là, dans cette ville-là, dans ce pays plutôt que dans un autre.
Oui, un voyage d’un nulle part vers un ailleurs.136- Williwaw3 февраля 2015 г.
Je trouvais en elle l’Occident personnifié, cet Occident rationnel et froid contre lequel les Russes gardent une rancune inguérissable. Cette Europe qui, de la forteresse de sa civilisation, observe avec condescendance nos misères de barbares – les guerres où nous mourions par millions, les révolutions dont elle a écrit pour nous les scénarios...
139 - Williwaw3 февраля 2015 г.
Pourquoi une matinée d’automne à Cherbourg d’il y a cent ans, oui, cet instant que je n’ai jamais vécu, dans une ville que je n’ai jamais visitée, pourquoi sa lumière et son vent me paraissent plus vivants que les jours de ma vie réelle ?
137 - Williwaw3 февраля 2015 г.Читать далее
J’étais encore sous l’impression de la magie qui venait de se produire. Le miracle qui m’avait démontré la toutepuissance de la parole poétique. Je devinais qu’il ne s’agissait même pas d’artifices verbaux ni d’un savant assemblage de mots. Non ! Car ceux de Hugo avaient été d’abord déformés dans le récit lointain de Charlotte, puis au cours de mon résumé. Donc doublement trahis... Et pourtant, l’écho de cette histoire en fait si simple, racontée à des milliers de kilomètres du lieu de sa naissance, avait réussi à arracher des larmes à un jeune barbare et le pousser nu dans la neige !
136