Тінь сови

Привабила обкладинка книги. Ну дуже класна, як на мене. Обіцяє щось загадкове і таємниче... Що можу сказати після прочитання?Такий собі Ніколи Спаркс по-українські. Я все-таки більше люблю Шкляра історично-містичного, аніж романтичного. Найбільше враження справив лише епілог, коли стало зрозуміло деякі нюанси цієї історії, але загалом вся книга трішки нуднувата. Романтична історія, трагічне кохання, велике і глибоке почуття... Але мене не зачепило, не переконливо. Все-таки в Спракса трішки переконливіше:)

"Тінь сови" - роман про життя, кохання, мрії. Прості речі, яких не помічаєш. Які просто є. Боляче стає, коли вони зникають.

Сюжет книги розгортається навколо історії кохання двох пар - Степана та Катерини й Муталіба з Іриною.

Такі різні герої, але пов'язує їх одне - кохання. Справжнє, щире. Те, яке, попри біль та негаразди, вистоїть.

Степан та Катерина познайомилися зовсім юним, і відразу зрозуміли, що не можуть один без одного. Одружилися, побудували дім, народили діточок. Мали просте сільське життя, робота на рідній землі, мир та злагода у сім'ї.

Та й на їхньому чистому небі з'явилася чорна хмара - хвороба Степана, необхідність операції на серці.

Історія Муталіба й Ірини від початку не була такою рівною та простою.

Муталіб - молодий талановитий хірург-кардіолог, що переїхав з Ташкенту до Києва і будує своє життя та кар'єру в чужому місті й країні.

Ірина - студентка педагогічного, з впливовою й всеконтролюючою мамою.

Їх "човен кохання" відразу розхитувався всілякими побутовими речами, і врешті-решт "приплив" до розлучення.

У кожній з цих двох пар було справжнє кохання, і кожна отримала своє випробування.

Чим все завершиться і чи буде в цій історії happy end розповідати не буду.

Кожен зробить власні висновки. Хтось з читачів підтримає героїв, а хтось їх засудить. Хтось проникнеться цією історією, а для когось вона пройде повз.

Не шукайте в романі яскравого сюжету чи динамічних подій.

Цю книгу треба читати заради емоцій - простих і зрозумілих, радісних та щемких.

Трагичная история любви, которая не оставит равнодушным ни кого.

В этом романе переплетены две истории любви, четыре сердца, которые искали возможность просто жить и любить.

"Тень совы" - второй роман автора, который прочитала ( первым был "Ключ") и они очень сильно отличаются...

После прочтения у меня не осталось мыслей в голове...автор все разложил по полочкам, ответил на все вопросы, которых, по сути, там почти и не было...

Не знаю, что можно сказать об этой книге, её просто стоит прочитать и насладиться теми забавными моментами, которые в ней присутствуют, моментами горя и радости...

Книга понравится не всем, но мне она попалась в нужное время

Оценка: 8 из 10!

Боже, з якою любов'ю автор описує мій край! Кожну травинку і тваринку. А як гарно вимальовується любов хліборобів до землі... Оце от #земля погуляла#. Звідки він знає скільки почуттів відчуває людина землі, людина лісу? Невже хтось знає наші таємниці? Коли брала цю книгу до рук, то не думала, що вона вразить мене аж так. Майстерно зобразити, як почуття людини до людини можуть тісно преплітатися з почуттями до природи... Ця книга точно не загубиться в мене на поличці. Дякую, Василе Миколайовичу, за те що мої почуття вилили в слова. Ви тримали моє серце в своїх руках, як ваш персонаж кардіохірург Муталіб тримає його під час операцій, тож ви також цілитель...

Нещодавно, зайшовши в книжковий магазин, я довго стояла, вибираючи собі книгу, та ніяк не зважилася щось купити, але мою увагу привернули книги Шкляра, про якого я жодного разу не чула. Наступного дня я знову прийшла в цей магазин і довго обирала, яку його книгу вибрати з цікавості, оскільки я давно не читаю української прози. Але чомусь мій вибір зупинився на книзі Василя Шкляра «Тінь сови». Гарна назва,на мою думку, повинна нести досить цікавий зміст і вже тоді я відчула, що ця книга лишить слід у моїй душі..
Вчора закінчила читати цей прекрасний домашній і такий теплий роман , який так вразив мою підсвідомість та мої думки, що стримати емоції, особливо наприкінці книги, було дуже важко, і полилися сльози. Я вражена тим, що звичайне життя сільських людей у 1984 році справило на мене таке враження. Це було наче щось таке рідне та близьке і водночас таке незвичайне і далеке. Роман сповнений гарними словами, які майстерно підібрані автором, описами та написаний від душі.Ніколи не думала, що книга зможе справити на мене таке враження. Можливо, в мене був такий сентиментальний настрій , можливо, десь в потаємному місці мені потрібно було пережити цю історію в собі, але відчуття, які виникли в мене в той момент, коли я дочитуаала книгу, я ніколи не забуду!
Дякую авторові за такий гарний роман!