Інші пів’яблука

Я з таким захопленням взяла в руки цю книгу в магазині і одразу ж похвалилась новою покупкою. На питання: "А що ж це за книга?" відповіла,: "Як, хіба ти не знаєш? Це ж продовження книги "Пів"яблука"" "А про що вона?" І я на власний страх і сором зрозуміла, що я зовсім не пам"ятаю про що та книга. В пам"яті просто залишились емоції і щось там про дерев"яне яблуко, що виконувало бажання. Може це прозвучить неправильно, але скоріш за все це просто не зовсім моя література, точніше не мого віку. Ця книга буде більше личити жіночкам "бальзаківського" віку. Можете закидати мене яйцями за це.

Зараз відчувається потреба в оптимістичній прозі, такій, яка залишає посмак любові до життя

це написано на обложці книги і на мій сором на мене це не подіяло. Я як і всі інші боюсь того, що зараз відбувається і хочу промінчика світла, хоча б такого малюсінького, малюсінького, можна зовсім непомітного, але я за нього зачеплюсь. І, нажаль, ця книга не стала для мене цим самим промінциком! Але Ви мене не слухайте, цю книгу всеодно варто читати і варто купувати, варто підтримувати щось подібне!

В останні дні відпустки захотілося знову відчути ті легкість і оптимізм, які огорнули мене після прочитання першої частини. На жаль, це мені не вдалося. Ця книга, як на мене, втратила всі переваги, якими приваблює до себе попередня історія. Тут зовсім мало тієї щирої жіночої дружби, української самобутності, сподівань на краще. Героїні продовжують жити, долають труднощі, однак в них вже нема того оптимізму, розвитку, яскравості, які були такі близькі мені й зрозумілі. Магічно-казкова історія яблука майстра Пінзеля перетворюється на не надто якісний детектив. Мені дуже хотілося більше про звичаї, про справжню Україну. Я вже навіть відчула приємне тепло від бабусиного кожушка, його м’яке хутро на своїх плечах. Та це лише епізод, який не зміг порятувати цілісне враження від книги.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

В последние дни отпуска захотелось снова почувствовать те легкость и оптимизм, которые окутали меня после прочтения первой части. К сожалению, мне не удалось. Эта книга, на мой взгляд, потеряла все преимущества, которыми привлекает к себе предыдущая история. Здесь совсем мало той искренней женской дружбы, украинской самобытности, надежд на лучшее. Героини продолжают жить, преодолевают трудности, однако в них уже нет того оптимизма, развития, яркости, которые были так близки мне и понятны. Магически сказочная история яблоки мастера Пинзеля превращается в не слишком качественный детектив. Мне очень хотелось больше об обычаях, о настоящей Украине. Я даже почувствовала приятное тепло от бабушкиного тулупа, его мягкий мех на своих плечах. Но это лишь эпизод, который не смог спасти целостное впечатление от книги.