– І вона мене вб’є, щоб затулити мені рота.
Щойно я вимовила ці слова вголос, як утямила, що
так воно й буде.
– Ти їй більше не потрібна. Ти успішно виконала свою місію – згуртувала округи, – нагадав мені Богз. – Ролики, які записуються зараз, можна зробити й без тебе. Залишається єдина річ, яку ти можеш зробити, щоб підлити олії у вогонь революції.
– Померти, – сказала я тихо.
– Так. Стати мученицею, натхненницею боротьби, – мовив Богз. – Але цього не станеться, поки головний тут я, солдате Евердін. Ти житимеш довго і щасливо.
– Що ж так? Ви мені нічого не винні.
Якщо Богз підтримуватиме мене, йому буде непереливки.
– Бо ти заслуговуєш на життя, – мовив він. – А тепер повертайся до загону.
Ваша оценка
4 понравилось