Дім на горі

Ті, що вгорі, знають і відчувають тих, котрі внизу, ті ж бо, що внизу, можуть тільки заперечувати тих, котрі на вищий драбині часу, - приходять-бо на їхнє місце. Це закон природи, ласочко, не ми його настановили, не можемо ми його й одмінити.

"Що є, - подумала вона, - хай буде, а що станеться, то якось уже переживем!"

Кажучи відверто, і ті книжки мене втомлювали. Я була народжена, певне, не для читання...

Роса пахне тільки для тих, котрі серед неї щиро любляться.

Кожна людина й тварина шукає собі криївки – всім їм треба сховатися від світу.

Землю нашу перетворено на руїну, ми не можемо вже її оборонити, але сім’я своє ми повинні на ній покинути. Запам’ятай оцей мій заповіт…

Світ без гармонії ні до чого, бо, коли порушиться в ньому одна ланка, розсиплеться на сміття.

Стережіться лихих думок, пане. Вони, як бур’ян, у людині проростають, і недовго до того, щоб і душу засмітити…

Люди стільки наповигадували, щоб себе дурити, але все це омана: в світі таки немає нічого нового! Через це людина й пропадає у ньому, як комаха чи птах.

Коли домовиків зачаровують дороги, стаються нещастя. Домовики мусять думати про дім, а не про дороги…