Я, Паштєт і армія

Якби я знав про то,як пройдуть мої наступні півтора роки в армії – то попросився би зразу після школи.

З діагнозом “Вегетососудістая дістонія” в лазаретах лежала половина совєцкої армії. Ніхто і ніколи не міг оскаржити цей діагноз, так як цей недуг присутній і в усіх здорових людей, не то, що в худющих новобранців, яких здувало вітром під час вправ по стройовій підготовці, і їх довго визбирували , застрявших по корчах , сержанти.

На хера мені ноти – то питання іншого характеру. Я поняття не мав, як грати на цьому оргазмотворчому інструменті і з кожним подихом в мене темніло в очах.

- Магу сиграть на піаніно,- несміливо відповів я.

• На раялє каждий дурак сможет.А на трубє дуєш?
• Єслі Родінє надо, то дуну.

- Кто єсть із музикантов?
Почути шось такого в перші дні дурдома, коли в умі вже підшуковуєш місце на стелі, щоб прив'язати шнурівочку і змастивши її милом повіситися , було, м'яко кажучи, шоком.

• Я , - несподівано для самого себе голосно гавкнув я , що аж закашлявся.
• Вийті із строя,- Скворцов недовірливо подивився на мене, бо побритий під нульку і дико затягнутий ременем – я більше нагадував мітька, ніж музиканта, хоча слабо уявляю, як виглядають мітьки.

Моя свідомість проки нулася вже в вагоні від усвідомлення того, скільки живих істот і в яких позах, може транспортувати цей вагон.

За той час, що ми вошкалися, ворог міг встигнути захопити всю країну, і пройти по Красній площі з переможним парадом

Я здурив бідного татарина, а я дурив його постійно, бо він надавався на то, щоб його хтось дурив

ШМАС – означав школу молодих авіаційних спеціалістів.Чому вони молоді – було зрозумілим, але чому авіаційні – ніхто за два роки так і не розібрався, бо зі ста випускників – 99 - літака до дємбєля так і не бачили.

- Буде дивно, якщо вони з твоїм діагнозом тебе до дому не відпустять,- привітав я товариша

• Носовая перегородка, штолі?- наївно спитав він.
• Мозговая перегородка,- уточнив я.