Трохи пітьми

Любко Дереш

Цитаты

Аноним30 июня 2012 г.
Мої думки були хаотичними, стрибали з одної теми на іншу. Я ніби думала про все одночасно, хоча не назвала б нічого конкретного, до чого додумалася.
3
297
Аноним30 июня 2012 г.
Ніяких виправдовувань, ніякого жалю за втраченими нагодами…
3
333
Аноним30 июня 2012 г.
її життєве кредо: «Завжди говори правду». В першу чергу – самій собі.
3
476
Аноним13 февраля 2012 г.
А ви ж знаєте, у нас немає нічого постійнішого за тимчасове.
3
321
Аноним13 февраля 2012 г.
Найбільший камінь – це Лорна. Тому що вона найсильніша. Вона дуже важка. Коли вона входить у чиєсь життя, вона просто як камінь. Неможливо не рахуватися з нею і дуже важко її носити в собі. Вона завжди думає тільки про себе (пауза)… Лорна, з тобою деколи буває так важко… Ти найнапряжніша людина в моєму світі. Ти завжди хочеш, аби все було по-твоєму… Вони думають, що стали твоїми друзями, а насправді вони твої слуги. Ти вважаєш себе королевою, яка може отак просто забавлятися людьми.
3
314
Аноним13 февраля 2012 г.
Люди жваво балакають між собою про все на світі. Безліч історій, тьма подій. Мені стає стрьомно, що ніхто не хоче поговорити зі мною, хоча я розумію, що міг би заговорити до когось першим. Але тільки-но уявляю собі, що почну з кимось говорити, мене скручує корч відрази та притупленого роздратування впереміш із жалем до себе. «Чому мені так стрьомно жити в цьому світі?» – хочеться виплакатися комусь. Інша моя частина, яку я хотів би називати «апасним штріхом», дивиться на це все з презирством і холодною ненавистю. Ось вона бере ситуацію під контроль, силою заганяючи жалюгідного гівнюка десь подалі у підсвідомість.
Читать далее
3
320
Аноним13 февраля 2012 г.
Вечір, година сьома, і світло в цій порі описувати марна справа. Спокійне, золоте. Для мене це хвилинка радості в неперервному потоці відчаю.
3
2,6K
Аноним13 февраля 2012 г.
Правильно робиш, що голову голиш, раз тобі хоч від цього легше.
3
290
Аноним13 февраля 2012 г.
Моя професія міняє людину.
3
283
Аноним26 апреля 2011 г.
За декілька днів ті його рани, шо він до них кота притискав, загноїлися і почали сочитися. Він це все діло акуратненько бритвочкою зішкріб – і на блюдечко. І всі виділення, разом із кров'ю, із кіркою засохлою схавав.
– Він хотів навчити свій організм харчуватися самим собою. Мріяв виростити на собі колонію лишаю, виділення яких можна було б хавати. Він захотів стати першим космонавтом. Якого не треба було б забезпечувати хавкою. Типу, шо майбутні космонавти всі такими і будуть – з лишаями на тілі, які вони пожиратимуть.
Читать далее
3
279