Рецензия на книгу

• 

  ami00

  28 мая 2018

  В друзья

  Це дорога. Дійдуть не всі.

  Мені раптом відкрилося, чому так мало людей справді доходять до вершини – адже дорогою тобі дійсно доведеться віддати все, якими цінними здавалися б тобі речі.
  

  Якщо сказати враження від книги, то однозначно - легко і не вдумливо читати не вийде.
  Тема підіймається дуже важка - назва книги цілком відповідає її – змісту. Справді спустошення в душі, житті і навколо. Що може бути важче???
  Коли тебе від кроку в безодню залишає якась хвилина чи секунда. Лілу Октябрьов не витримав…

  
  І мені стає так страшно, наче я бачу Бога – страшно за відповідальність, яка на мені є. Стає безмежно радісно, як у дитинстві, наче справджується найпотаємніша твоя здогадка, що завжди тобі підказувала – що так і є все насправді: немає визначеного кінця, а щосекунди є лише Бог і ти, а між вами – цей світ, більше схожий на сцену, на велетенський ввігнутий екран кольору неба, на запущений заповідник, аніж на потикану зірками пустку, на секунду піднятий із проволоченого океану, щоб відобразити все те, чим ти є.
  

  А так – книга, про постійне кидання в крайності з одного боку на інший.
  Цікаво було читати про Смирну та її сюжетну лінію, що в кінці здивувала.
  Заголом, Федір Могила і його роздуми над буденністю життя. Коли відомий телеведучий карколомно змінює життя.

  
  У мене склалося враження наче з мене, мов із равлика здерли захисний панцир, і я опинився перед світом беззахисний. Повністю голий.
  

  Два моменти не зрозуміла:
  1) Федору спало на гадку (сторінка 217)…
  Якось мені не в’язалося це слово там аж ніяк. Тричі перечитувала, щоб зрозуміти.
  2) Зрілі слова. Відчувається досвід… Знаєш мені бракує такого спілкування У мене все навпаки, тільки з грошима пов’язане. Ніякої культури. Одна гонитва за наживою, - іронічно сказав Карманов. - Хочу тобі дещо запропонувати, Федоре. Щось, що було б для тебе таким же легким і вільним, як і ця наша розмова. Я розумію - ти зараз потребуєш свободи, і мені дуже хочеться зберегти в тобі це почуття. Ти готовий почути від мене пропозицію?
  - Кажіть. Будь ласка.
  Карманов підтиснув губи і подивися кудись у бік.
  - У мене все навпаки, тільки з грошима пов’язане. Ніякої культури. Одна гонитва за наживою, - іронічно сказав Карманов. - Хочу тобі дещо запропонувати, Федоре. Щось, що було б для тебе таким же легким і вільним, як і ця наша розмова. Я розумію - ти зараз потребуєш свободи, і мені дуже хочеться зберегти в тобі це почуття.
  (Сторінка 75)

  П.С. І ще, завжди хотілося б, щоб і в моєму житті була така Глаша.
  П.П.С. Набагато легше читалася «Остання любов Асури Магараджа», чи «Культ», але цей твір також заслуговує на існування. Це абсолютно складніший жанр і тема.
  П.П.П.С. Лікує тільки Зона (Буде обережні зі своїми бажаннями! ). :))))

  4 понравилось

  0

  1,3K