Рецензия на книгу

• 

  LeRoRiYa

  14 декабря 2012

  Мою увагу привернула загадкова таємнича обкладинка. Я й раніше чула про двадцятишестирічного письменника Макса Кідрука, автора кількох популярних книжок, мандрівника, але книжки його ще жодного разу не читала. Книжковий Клуб масштабно рекламував "Бота" на своєму сайті, важко було мені не звернути увагу, адже я частий гість на їхньому форумі. "Колоритна книжка. Треба придбати". - одразу подумалося мені. Ще б пак - перший український триллер и таке інше... Тож, я її купила.
  Приїхала додому. Розгорнула. І закрила тільки перегорнувши останню сторінку.
  По-перше. Книжка справді з тих, від яких мурашки бігають тілом.
  По-друге. Читати було настільки цікаво, що світ перестав існувати.
  По-третє. Кілька днів ходила вулицею, постійно озираючись. Книжок, які б настільки вражали, в моєму житті траплялося мало. Наче подивилася якісний фільм. Це точно нове слово в українській літературі, саме та ніша, яку ще жоден наш автор не здогадався захопити. Більше б таких книжок!
  Невеличкий мінус - багато термінів, які не всі можуть зрозуміти.
  Великий мінус - нецензурна лексика. Вважаю, що можна було б і без неї обійтися. Але то таке... все одно раджу читати.

  31 понравилось

  1,1K