Рецензия на книгу

• 

  Bookoedka

  7 мая 2019

  «Іноді думаю, як було би добре, якби ніколи не писав чи хоча б не публікував "Бота"», - написав Макс Кідрук минулого року.

  Я про свої перші статті так теж часом думаю:) І трапилося, що якраз цього разу проект про промислову діджиталізацію, але ні IoT, ні навіть predictive modelling мене не надто захоплювали. Аби впорядкувати думки, взялася за цю книгу. У результаті – збулося сказане у післямові: «Бот» мене надихнув, замкнув потрібні нейрони в мозку і допоміг закінчити проект.

  І ніякий це не технотрилер (точніше, не тільки). Якщо цими днями читаєте щось з нон-фікшн, тим паче бізнес-літератури, то краще візьміть до рук «Бота». Зараз поясню.

  Що там радив Рід Хастінгс з Netflix? Ловити мить і вистрибнути з літака, якщо піймаєш на льоту пташку? У Тимура, героя книги, підозріле замовлення – створити фрагмент програми. Що у результаті? Привіт тобі після відкладення весілля у найсухішій пустелі Атакама (Чилі); побігай-но від блондинів-близнюків з нанороботами у головах тепер. Тобто, спочатку думай, потім роби. Багато хто плутає.

  А що професор Стенфорда Тін Силіг говорив про інноваційне підприємництво? Перетворення лимонаду в вертольоти? Спільнота вчених уже розробляє кіборгів для бойових дій. І відомий «смак власної крові» Шона Паркера з Facebook вже не просто метафора, бо справа не у тому, чи науковці спиняться на мить зі своїми шаленими експериментами, а у тому, що наша свідомість навряд готова. Мета виправдовує засоби? Цей бізнес-підхід у романі точно не спрацьовує.

  Окрема радість сам герой, бо цей звихнутий на програмуванні хлопець у потертих джинсах і спортивній кофті у часи юності – такий собі узагальнюючий образ дорогих мені людей. Часом програмісти дійсно вірять, що від правильно виписаного і структурованого коду залежить доля Всесвіту (я знаю, бо ж два роки вчилася пліч-о-пліч з ними; враховуючи цей бекграунд, страшенно раділа фрагментам синтаксису С++ у тексті, ніби мені знову 16).

  Автор – майстер інтелектуальної гри і не звільняє читача з павутини розповіді до самого кінця. Часом використовує само-спойлери, але то радше стрілки, намальовані у дитячій грі, - допомагають зрозуміти, що ти рухаєшся у правильному напрямку.

  Так, тут трохи менторський тон, але міріади нюансів, пояснень, змушують читача зав'язнути у книзі як у смолі.

  21 понравилось

  1,4K