Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv12 марта 2020 г.

  З укрсучлітом у мене не складається. Читаю дуже рідко, хоча часом трапляються гарні книжки, як, наприклад, ця. А це значить, що я сама себе обмежую і треба частіше звертати увагу на українські книжки. Купила її в якійсь закупці книжок, і от до неї дійшла черга. Видавництво ВСЛ, а це значить хороший папір і цікава обкладинка. І ще жахлива анотація, яка дуже віддалено описує книжку. Книжка чудова і незважаючи ні на що світла. Такий укрсучліт я хочу читати.

  Головна героїня - вчителька біології Марія Василівна. Вона удова, їй 71 рік, але вона ще огого. Діти в неї в класі досі бояться зайвий раз дихнути, колеги всі в її присутності зайвий раз бояться відкрити рота, вона завжди при манікюрі і макіяжі і стильно одягнута. Ця книжка вся про неї. Як вона молодою приїхала в глухе карпатське село і стала вчителювати. Як закохалася в Онисима, місцевого красеня-лісника. Як зненацька приїхав її чоловік-полковник. Як обидва пішли з її життя. І як вона захотіла розгадати таємницю, яку несли ці обидва чоловіки.

  Прочитала за два дні. Взяла, щоб погортати, і отямилася через дві години, вже глибоко зачитавшись. Написано просто, але цікаво. Раджу.

  8

  454