- Чи буде нова війна? - Якщо війни немає, то вона буде. Питання лише в тому, коли

Тепер і питання всі відпали. Ні не всі. Тепер воно одне - коли ця клята війна закінчиться?

Тенета війни - друга книга циклу Павля Дерев’янка «Літопис Сірого Ордену» про характерників. Іящо в першій я думала, що автор дуже жорстокий до своїх героїв, то, тут жорстокість перетворилася на фаталізм. Все ставалося несподівано, а від того ще страшніше.

Сім років пройшло після подій в Аркан вовків . Характерники змужніли, їхні тіла вкрилися новими рубцями від ран, а душі затягнулися новими втратами. Пройшла Семирічна війна, і зараз вони на службі Ордену, але кожен сам по собі. Їхні дороги не розійшлися, але прийшов час кожному показати себе окремо. Війна, що минула, на кожного накинула свої тенета, важкі, запутані, просякнуті кров‘ю, потом і порохом. Війна закінчилася, та в повітрі ширяться слухи про нову війну, а Український Гетьманат і Орден Сіроманців, виснажений і поріділий за цих страшних подій, знову лихоманить. Внутрішні конфлікти, підлі дії противників підкошують і сили, і ряди, тому знову потрібні віддані і свої люди, адже попереду саме страшне.

Але наші друзі про те не відають. У кожного з них, крім державних, і своїх проблем вистачає. Ми з ними розлучились, коли вони ще були на порозі дорослого життя, хоч уже і не наївними, багато чого пережившими, та все ж таки юнаками. Тепер вони дорослі мужі, і, крім, статності і порідівших чуприн, мають ще й турботи, у кожного свої. Малюку пора оженитися, ну як пора, мама категорично рекомендує, а протиречити матері навіть сам дід боїться, тому Ярема витримав аж два побачення, заручився, і вирушив у подорож з молодою і цікавою кралею у військових справах, щоб там, у чижинських морях дізнатись її таємницю і пізнати першу пристрасть. У Щезника теж важкий вибір: кохання, або ж дитина. І, враховуючи його шалену тягу до Ліни, і палку привжязку до Катерини, вибір буде занадто нелегкий. Як поступить Северин? Що підкаже серце цьому неймовірно харизматичному характернику? Варганові ще важче. Пилип давно уже бореться із внутрішнім Звіром, що появився ще при першому перетворенні. А з неданіх пір він уже не покидає козака, контролювати його все важче, і все більше людей дізнаються про його існування. Навіть покінчити життя самогубством не вийшло. Звір міцно тримає в своїх тенетах в надії одного разу перемогти людську сутність. Та в самій скрутній ситуації Еней. А саме страшне те, що він сам себе загнав у безвихідь. Жінки. Гроші. Азартні ігри - все це перекреслило п‘ять років подружнього життя. Гнат сам розбив своей щастя. Можливо, і назавжди.

Інтригою цієї частини став Павич. Забіла змогла врятувати його. Тілесні рани зажили, а от дух змінився. Щось потойбічне ніби вселилося у Савку, щось, чому він сам не знає назви. Але в тому тепер і є його сила.

Фінал неймовірно страшний. Такого я точно не чекала. Але він підвів своєрідну риску. Зрозуміло, що третя частина все поставить на свої місця. Але що ж чекає на наших героїв? Нехай Мамай допомагає. І їм. І нам усім.

Перевод.

- Будет ли новая война? – Если войны нет, то она будет. Вопрос только в том, когда

Теперь и вопросы все отпали. Нет не все. Теперь он один – когда эта проклятая война закончится?

Тенета войны - вторая книга цикла Павла Деревянко «Летопись Серого Ордена» о характерниках. Если в первой я думала, что автор очень жесток к своим героям, то, здесь жестокость превратилась в фатализм. Все происходило неожиданно, а потому еще страшнее.

Семь лет прошло после событий в Аркане волков . Характерники возмужали, их тела покрылись новыми рубцами от ран, а души затянулись новыми потерями. Прошла семилетняя война, и сейчас они на службе ордена, но каждый сам по себе. Их дороги не разошлись, но пришло время каждому показать себя в отдельности. Прошедшая война на каждого набросила свои сети, тяжелые, запутанные, пропитанные кровью, потом и пылью. Война закончилась, но в воздухе ходят слухи о новой войне, а Украинский Гетманат и Орден Сироманцев, истощенный и поредевший после этих страшных событий, снова лихорадит. Внутренние конфликты и подлые действия противников подкашивают и силы, и ряды, поэтому снова нужны преданные и свои люди, ведь впереди самое страшное.

Но наши друзья об этом не знают. У каждого из них, кроме государственных, и своих проблем хватает. Мы с ними расстались, когда они еще были на пороге взрослой жизни, пусть уже и не наивными, многое пережившими, но всё же юношами. Теперь они взрослые мужи, и, кроме, статности и поредевших чубов, имеют ещё и заботы, у каждого свои. Малюку пора жениться, ну как пора, мама категорически рекомендует, а противоречить матери даже сам дед боится, поэтому Ярема выдержал два свидания, обручился, и отправился в путешествие с молодой и интересной кралей по военным делам, чтобы там, в чужих морях узнать ее тайну и познать первую страсть. У Щезныка тоже трудный выбор: любовь или ребенок. И, учитывая его страстную тягу к Лине, и пылкую привязанность к Екатерине, выбор будет слишком нелёгок. Как поступит Северин? Что подскажет сердце этому невероятно харизматичному характернику? Варгану еще труднее. Пылып давно уже борется с внутренним Зверем, появившимся еще при первом превращении. А с недавнего времени он уже не покидает казака, контролировать его все труднее, и всё больше людей узнают о его существовании. Даже покончить жизнь самоубийством не вышло. Зверь крепко держит в своих сетях в надежде однажды победить человеческую сущность. Но в самой затруднительной ситуации Эней. А самое страшное то, что он сам себя загнал в тупик. Женщины. Деньги. Азартные игры – всё это перечеркнуло пять лет супружеской жизни. Гнат сам разбил свое счастье. Может быть, и навсегда. Интригой этой части стал Павыч. Забила смогла спасти его. Телесные раны зажили, а вот дух изменился. Что-то потустороннее будто вселилось в Савку, что-то, чему он сам не знает названия. Но в этом теперь и есть его сила.

Финал невероятно страшен. Такого я точно не ожидала. Но он подвёл своеобразную черту. Понятно, что третья часть всё поставит на свои места. Но что ждёт наших героев? Пусть Мамай помогает. И им. И нам всем.

Блискавка: українське темне фентезі, яким можна (і варто!) пишатися! «Тенета війни» Павла Дерев’янка, продовження трилогії «Літопис Сірого Ордену» — це книга, яка не відпустить вас, доки ви її не дочитаєте (спойлер: і потім теж не відпустить, але продовження аж через рік). Отже, минуло 7 років після перших пригод новоспечених характерників. З тих пір вони пройшли і Крим, і Рим, разом і окремо. Жорстока Острівна війна принесла Гетьманату піррову перемогу: Сірий Орден ліг кістьми за неї і буквально вигриз зубами. Кожен з четвірки побував на війні, і кожного з них вона змінила по-своєму, але жодному не принесла нічого хорошого. Тим часом навколо самого Ордену плетуться змови й інтриги, але ряди Ордену надто нечисельні, щоби мати змогу дати відсіч чи хоча б вловити небезпеку заздалегідь. Северин, Гнат, Пилип і Ярема опиняються в епіцентрі, хоч кожен і потрапляє туди власним шляхом.

Беззаперечно, «Тенета війни» — найкраще фентезі останнього часу (і я говорила те ж саме про «Аркан вовків», так що тенденція)). І не просто так. - Блискучий сеттінг — погодьтеся, хто б не хотів, щоби Україна була однією з наймогутніших держав Європи, а Москва була гееен десь там, улусом Смарагдової Орди?) - Жодних заїжджених шаблонів: ані про геройство, ані про вставати з колін. Навіть жодної калини за вікном не помічено. Зате мальовничі картини кров-кишки і оце все — на будь-який смак (але без перебільшень, всім чутливим буде ок)). - Міфологія і чари, знайомі з дитинства і водночас подані по-новому. І я не уявляю, скільки всього довелося перелопатити, щоб знайти всю ту інформацію. - Мова, жива і спражня, а ще — барвиста. Так, трапилося декілька одруківочок, але то технічні дрібниці, а так навіть мені довелося деякі слова гуглити. - І окремо — лайка і жарти) Хоч бери і занотовуй) (а за волинського вовка і Львівську ратушу окрема дяка, я реготала вголос)) - Оповідь, коли «ще 5 сторіночок, і я спати») Цього разу немає одного центрального героя, розповідь йде поперемінно від кожного з четвірки, завдяки чому вона динамічна і всебічна. І все, що сталося за 7 років між книгами, вводиться поступово і дуже ненав’язливо, цілком природньо. А ще тут майже однакові за обсягом розділи і така ж! кількість! сторінок!, що й в попередній книзі! І навіть заключна фраза. Якщо це не чари, то тоді я не знаю, що. - Герої, до яких прикипаєш душею і переживаєш, як за рідних. Та що там, вони вже після першої книги стали фактично рідними. Вони сумніваються, роблять дурощі, вчиняють по-справжньому страшні речі, гризуть самі себе — як і кожна жива людина. Вони розвиваються, з часу першої книги вони нічогенько так подорослішали, і це вже не 15-річні юнаки, спраглі пригод, які в перервах інколи сумують за батьківським домом. Кожен з них — особливий, у кожного характер. - Теми, яким, здавалося б, не місце в фентезі, зате в реальному житті вони на кожному кроці. Інформаційна війна, фейкові новини, ПТСР, флешбеки, скрєпи, подвійні стандарти церкви... Ох, як гарно автор пройшовся, особливо по подвійним стандартам) В якийсь момент забуваєш, що читаєш про сіроманців. І ні, це не оціночні судження, мовляв, скрєпи — погано. Це історія, а висновки робіть самі, якщо підключите критичне мислення. Все, як і в житті. - І ще багато-багато всього, що робить цю книгу улюбленою і за що цей цикл можна буде перечитувати не раз.

Знаєте це відчуття, коли перша книга настільки подобається, що починати читати другу трішечки лячно? Планка піднята дуже високо, а що як автор не дострибне, а що як весь запал зник? Так от. Все це — аж зовсім не про Павла і «Тенета війни». Павло, здається, тільки набрав обертів, і третя частина має бути взагалі дахозносною і вибуховою. Читати обов’язково, радити кожному стрічному, дарувати друзям і знайомим (а для цього у неї ще й прекрасне оформлення!). І безмежна любов до Дому Химер, що принесли «Літопис» в цю реальність <3

Ой, я между первой и второй частью цикла сделала перерыв в год, и боялась, что не разберусь что чего и как. Придется либо перечитывать первую полностью, либо выборочно. К счастью, автор сделал нормальный такой разрыв во времени в 7 лет. Правда в начале это сбивает с толку, и у тебя чувство будто ты что-то пропустил. Но нет, все так было и задумано. Более того - таки пятнадцатилетние ребята возмужали за столько лет, и каждый успел начудить в той или иной степени. Мне такой авторский ход понравился безумно. Вот вроде бы Гнат мечтает об Орисе, а вот у него уже жена и сын. Вот Ярема, ветеран войны с ПТСР, которого намереваются насильно женить. Вот Пилип с его страшной тайной (про него было читать чуть ли не интереснее всего). Ну а Северин... Эх, его путь и логичен, но от того и горек.... В каждой главе мы понемногу узнаем, что происходит с тем или иным героем. Мы видим, как сплетется паутина, затягивается петлей на шее Гетьманщины. Беда пришла откуда ее не ждали, героев сделали злодеями, и оттого обрекли страну в войну. Более того - своими же действиями, не приближая ее к победе. Финал этой части очень эмоциональный, страшный, но не без надежды. Моя любимая часть серии.