
"Жадібність людства створила хижаків."
Цікава ідея створення світу, і погана реалізація. Серцедериво і бджолина вампірська матка, яка береже його та всіх вампірів. Цілий свій лісовий Всесвіт, про який я не змогла дізнатися нічого. Одна з головних героїнь щось знає і відчуває, бо має сили Кореня (Землі). А для звичайного смертного інформації замало для пізнання лісового світу.
Ава і Кає знайомі з дитинства, але два роки тому їх дороги розійшлись в протилежних напрямках. Одна стала відьмою Полум'я, ціль якого винищувати вампірів, захищаючи людство. Другу перетворили на вампіра.
Самі розумієте, без тропу від ненависті до кохання не обійшлося. Та є величезне АЛЕ... Мені тут любовна лінія дуже слабка, власне, як і все інше. Не вистачило емоційності переживань, прив'язаності, пристрасті та навіть дружба якась "є та й є, нема то і ок".
Єдине позитивне, що можу додати, фінал досить неочікувано розвернув ситуацію. Але тільки заради нього читати немає сенсу.
"Говорити правду, розказувати свою історію — це ж теж свобода, хіба ні?"






































