Праліс. Тінь сови

В сюжетній основі роману сучасного українського письменника - історія кохання двох молодих людей. Степана Побережного та Катерини, життя яких сповнене світлої поезії і драматизму. Заглиблюючись у таємниці людських доль і характерів, автор досліджує духовний світ наших сучасників, ті джерела правди й добра, які завжди живили людину силою і красою, одвічним прагненням моральної довершеності.

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

148 оценок

5
34%
4
42%
3
18%
2
4%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 165Хотят прочитать 81

Рецензии

LeRoRiYa15 сентября 2014 г.
ТАК! ЗНОВУ КНИЖКИ! То й що? Відчепися, це мій подарунок самій собі на Новий рік. Я в тебе дозволу не питала!
Приблизно так я відповіла на татові втомлено-роздратовані крики: "Ти вмієш витрачати стипендію на щось, окрім книжок?!", коли повернулася з крамниці "Книжкового клубу" з фірмовими пакетами, набитими черговими книжками, серед яких була і "Тінь сови".
Прочитала за одну ніч, не могла відірватись. Улюбленою вона не стала й не стане, проте уваги точно варта.
19
1,3K
zadnipriana6 июня 2014 г.
Привабила обкладинка книги. Ну дуже класна, як на мене. Обіцяє щось загадкове і таємниче... Що можу сказати після прочитання?Такий собі Ніколи Спаркс по-українські. Я все-таки більше люблю Шкляра історично-містичного, аніж романтичного. Найбільше враження справив лише епілог, коли стало зрозуміло деякі нюанси цієї історії, але загалом вся книга трішки нуднувата. Романтична історія, трагічне кохання, велике і глибоке почуття... Але мене не зачепило, не переконливо. Все-таки в Спракса трішки переконливіше:)
Читать далее
8
827
mariah_kk20 июля 2015 г.
Так, поставила 5. Сама не знаю чому, напевно, що книга зачепила за живе. В деяких моментах було нудно читати, але це дрібниці. Сама історія неймовірна.
Хотіла познайомитися із Шклярем, оскільки на полицях 4 його книги і жодна не була ще прочитана. Такий собі автор, якого я чомусь купувала на автоматі. Проте не пошкодувала, книга варта уваги.
Особливо вразили роздуми автора про заздрість, кому цікаво 207-208 с.
7
1,1K

Все рецензии

Цитаты

robot12 июля 2015 г.
Ніхто з нас не знає, коли надходить остання щаслива хвилина.
4
594
robot12 июля 2015 г.
-... Часом мені здається, що наші дні неоднакові. У дитинстві, наприклад, вони були набагато довшими.
Це тому, що ми самі є мірою часу. Скільки хто спроможний увібрати його в себе, стільки й має. У дитинстві ти відкривав для себе світ, дивувався усьому, жив гострими враженнями, і через те щедрими були твої дні. А згодом людина до всього звикає, перестає дивуватися, і багато дорогоцінних хвилин пролітає повз неї. Ми самі відгороджуємося від часу байдужістю й егоїзмом...
3
375
magiana29 марта 2015 г.
То тільки здається кожному, що його чекає попереду багато-багатодив, незвіданих радостей та втіх, і ось, самі себе ошукуючи, готуючись до якихось сподіваних і несподіваних благ, до ілюзійних жар-птиць і казкових щедрот, ми часто виявляємося неготовими до сприйняття звичайних земних радощів, і вони проходять повз нас, глухих і сліпих, проходять непоміченими, зневаженими і непотрібними. Так і йдемо з цього світу, не натішившись уволю прохолодою дерева в спеку, не пам'ятаючи, коли востаннє бачив повен місяць на небі, не знаючи, скільки карих зерняток у яблуці, не встигнувши зрадіти навіть тому, що ти з'явився на світ...
Читать далее
2
291