
Ваша оценкаРецензии
happyLi17 января 2016 г.Читать далееКнига про жіночу долю.
Про кохання, яке спалахнуло небезпечним вогнем (хоча оточуючі осуджували та не приймали) та горіло величезним полум'ям у супереч усім обставинам.
Адам і Анна ніжно любити та підтримували одне одного, завдяки чому він почувався справжнім чоловіком, а вона - розквітала безмежною ніжністю і жіночністю.Роман надзвичайно реалістичний, інколи ніби переносилась у той час і була в одному приміщенні з героями.
А Львів, він завжди Львів, умм..
Інколи від прочитаних подій хотілось тихо радіти з героями, а інколи - ридати навзрид..5363
Mindell14 января 2016 г.Вражена книгою..... читається на "одному подиху", завершення книги перевершило всі очікування... Після прочитаного, розумієш, що є над чим задуматися в житті... Від долі не втечеш... І щасття буває дуже коротким, його потрібно цінувати...
5359
IrinaTimanovskaya2 апреля 2020 г.Читать далееНазва і мова - це, мабуть, єдине, що сподобалося в цій книзі. Обожнюю каву з кардамоном і обожнюю Львівські кав’ярні. Сам сюжет не давав мені спокою відтоді, як я дізналась про різницю у віці між героями. 30 років! Чому так багато? Це ж ціле життя. А таке палке кохання і такі інтимні сцени, наче обом 16 і кожного разу як вперше.
Те, що він одружений, те, що роман таємний, це життєві обставини і таких історій багато. От якби вони були б приблизно одного віку, то і сприймала би книгу зовсім по іншому. Але цю різницю у віці я не змогла прийняти, тому моя оцінка 3)
До речі, ще сподобався образ дружини Адама.42,5K
book_knight25 декабря 2019 г.Она посмотрела на него, он на нее- искра, буря, безумие!!11
Читать далееЯ вроде как культурный человек, поэтому попытаюсь обойтись без матерных слов, но уж поверьте - мне это дается очень трудно. «Роман, который согревает душу..», говорила мне обложка, но честнее было б написать «Роман, который вызывает рвотный рефлекс». Но это для меня, многие наоборот в восторге.
Бывают такие периоды, когда меня бьют по голове гормоны, я вспоминаю, что «я ж 18-летняя девчуля». В такие моменты очень хочется почитать чего-нибудь такого «про любофф». Обычно обращаю внимание на Ахерн, Мойес и тому подобных, хоть и не особо их люблю, Мойес так вообще от меня досталось в рецензии на «Девушка, которую ты покинул». Но после творения Гурницкой мне захотелось пасть на колени перед Мойес и просить прощения за свои слова, ибо ее книги шедевральны, по сравнению с «Мелодией...».
Ну давайте начнем с плюсов. Красивое название. Неплохой язык. У меня все.
А вот теперь перейдем к минусам. Вся эта книга сплошной минус. Я даже не помню когда в последний раз ставила единицу книге! Наверно, еще в школе, Тарасу Шевченко. Оохх, это ж надо было так вывести меня из себя. Знаете, я обычно не делю литературу на женскую, мужскую и т.д. Это глупо. Мужчина спокойно может прочитать роман тех же Ахерн, Мойес, а женщина - Марио Пьюзо. Но вот книга Гурницкой - это самая настоящая женская литература. Я не могу представить себе мужчину, читающего это. Хотя и литература - это слишком громко сказано. Женское чтиво - вот так точнее будет. Поверьте, «Мелодия...» ничем не отличается от бульварного женского чтива в яркой мягкой обложке, с мускулистыми мужиками и названиями а-ля «Порочная страсть», «Король моих грез», «Царь ее сердца». Где заявленная атмосфера Львова 19 века?! Если бы не написали в описании, что это Львов, то никто бы и не понял. Ну и в тексте пару раз упоминались некоторые места. That’s all, folks. Да что там атмосфера Львова, атмосферы здесь нет в принципе! А откуда ей взяться, если в книге не описывается абсолютно ничего, кроме любви Анны и Адама. Все крутится только вокруг этого. Ни описания быта, ни чем двое занимаются в свободное от любви время. Также они ни о чем не разговаривают, кроме своей любви. Хотя, о чем реально можно говорить с этой тупой малолеткой Анной. Каким же было мучением читать ее мысли... Постоянно вспоминался участник «Кохана, ми вбиваємо дітей» с его коронным: «Ти тупа тупорильська дура!». Ну а Адам... а что Адам, такой себе «папик» тех времен, ничего такого, претензий к нему особо нет. Только я все не могу понять, что он в ней нашел, кроме секса. Психологизм какой-либо полностью отсутствует. Просто набор любовных штампов объемом в 400 страниц. Исторический фон тоже никакущий. Такое чувство, что у писательницы была поставлена задача написать книгу для недалеких разведенок-домохозяек с климаксом. Мне вообще сложно представить, чем всем так понравилось сие... Кхм, я обещала без плохих слов, так что сдержусь.
Я прям таки мучалась, пока читала это. Просто у меня идиотский принцип - дочитывать все до конца. Отдельный вид мазохизма. Да и все же было немного интересно, чем вся эта ахинея закончится. Диагноз: украинская литература мертва. Спасибо, что хоть есть Жадан. Ну а КСД хотелось бы пожелать научиться писать правдивые аннотации к книгам. «Интеллектуальная женская проза» - они явно перепутали эту книгу с какой-то другой.
P.S. СПОЙЛЕР!!! Кто читал, напишите плиз, от чего умер Адам. Просто последниестраницы уже домучивала по диагонали, поэтому упустила этот момент.42,7K
Mariashka2811 сентября 2019 г.Книга не о кофе
Читать далееКупила книгу не читая анотации - очень уж заманчивое название для кофемана. На деле, кофе в книге было ну ооочень мало. Позже посмотрела интервью с автором и оказалось, что она сравнивает любовь с кофе, а то что эта любовь запретная (к женатому мужчине) асоциирует с примесью кардамона. Красивый любовный роман с неожиданным концом. Не знаю как другим, но я редко читаю любовные романы, поэтому для меня концовка действительно была неожиданной. Автор красивым украинским языком (хоть некоторые слова все равно пришлось гуглить) погружает не только в историю жизни главной героини, но и во Львов 18-го века. Даже если Вы не любите читать любовные романы (как я) - все равно получите удовольствие от истории.
42,9K
Mary_in_Lviv12 июля 2015 г.До болю наївна історія кохання молодої дівчини до значно старшого за неї чоловіка. Хтось засудить героїв, хтось, навпаки, виправдає, хтось намагатиметься зрозуміти, та нікого ця книга не залишить байдужим. Прекрасна атмосфера Львова 19 ст., галицька говірка та чудова мова автора сприяють легкому та швидкому читанню. Рекомендую прочитати любителям мелодрам і тим, хто хоче відчути атмосферу старого міста Лева.
4280
RudeenWholesales26 декабря 2021 г.Дуже ніжно і проникливо. Сентиментальна річ, плакала декілька разів. Почала читати перед виходом серіалу і спочатку засмутилася адаптацією, але потім зрозуміла що адаптувати цю книгу це ще те завдання. Сприймайте ці два твори окремо і тоді зможете отримати справжнє задоволення.31,1K
YuLichKa_K12 февраля 2015 г.Читать далееХочу высказать свое мнение об этой книге.
Давно хотела что-нибудь прочитать из современных читателей. И еще привлекло меня то, что она на украинском языке, это конечно мне очень понравилось!
Но вот сама история... мне не нравится: что этим восхищаются, что это приводят в пример настоящей любви - почему?! чем восхищаться?! он подонок самый настоящий!! она.. ну ладно молодая, глупая, никто ей не занимался, не рассказывал что хорошо, что плохо... но ведь она разрушила семью! и при этом считает, что ничего плохого не сделала, и не заслужила что-то плохое!!!!
Понятно, что в жизни бывает всякое, но зачем об этом писать - вот этого не понимаю! Ведь такую литературу любят читать девочки 12-14 лет. Также как и восхищаются Анной Карениной, ее душевными переживаниями, но извините она шлюха-наркоманка - чем в ней восхищаться?
Думаю, что мое мнения многие не разделят.. на то оно и мнение))
Извиняюсь, но как-то наболело вся эта тематика.. Еще выход фильма по бестселлеру " 50 оттенков серого" - из той же серии, как же это история любви? там история совсем о другом...
Почитайте Эдит Уортон "В лучах мерцающей луны" о любви и почему-то никто никому не изменял.. бывает ведь.
Спасибо за внимание!3265
mbaglay4 октября 2014 г.Читать далееН.Гурницька "Мелодія кави в тональності кардамону"
Книжка з розряду тих,які читаєш і успішно за тиждень забуваєш. Оце було б єдине речення мого відгуку,якби не настільки резонансні та емоційні обговорення даного роману всюди,де тільки можна. Тому пройдуся трошки детальніше.Сюжет доволі банальний. Чому скажімо під час пологів померла саме Адамова дружина,а не Анна? Авторка свідомо симпатизувала саме їй. Абсолютно дерев'яна мова.Ніякої вишуканості,якою б могли говорити у той час я не побачила. Атмосферною є хіба обкладинка книжки.Більше ані в описах, ані у відчуттях ніякого заглиблення,емоцій,ароматів. От у "Танго смерті" я мандрувала Львовом,жила у ньому і розуміла,що це саме воно-місто Лева і ніяке інше. Тут події могли відбуватися де завгодно,хоч у глухому містечку на дві хати:вулиця-дім-вулиця.Все. Кілька діалектизмів настрою не добавили. Скажу відразу,що книжка мені не сподобалася не через висвітлення такого поняття, як зрада. Я тут проблеми не побачила взагалі. Кілька разів побіжно обмовилася авторка, що то ніби так не прийнято,але героїня жила собі приспівуючи,ніхто не неї особливої уваги не звертав,клейма на плече не бив.Ви собі уявляєте,щоб так жила, скажімо ,Шевченкова Катерина? А діалоги то окрема тема. Про яку любов можна говорити:"Ти мене аж так боїшся?", Він мене аж так хоче?"" І так по сто разів, інколи по кілька раз на одній сторінці....Характери:Адам хоч не викликав симпатії,але образ більш-менш виписаний,достовірний, у той час як Анна то щось незрозуміле. З того,що побачила я, їй ніяк не стати було хазяйкою і управителькою великого маєтку, як мінімум.
А,і головне.Я навіть не маю особливих претензій до авторки.Як вміла,так написала. Мене дивують анотації. Хоча такого маркетингового ходу варто вчитися,особливо початківцям. Написав посередню книгу,а про неї говорять і говорять..і ось ти вже знаменитість...Все це моє особисте враження,яке маю право висловити так само,як і ті,кому книга подобається.Тому без образ!)
3232
progrediamur3 февраля 2022 г.Читать далееМені не сподобалося, що назва роману явно сплагіачена. Бо вже є одна "Кава з кардамоном", і тут можна було хоча б спецію замінити. Також хотілося б більше прочитувати ту епоху, Львів, Жовкву XIX ст., політичні події, які безумовно впливають на соціальні аспекти, особливо у стосунках нерівних класів. Добре, що цієї естетики додано у серіалі.
Роман зосереджений на думках і діалогах, навіть еротичні сцени, як на мене, невдало описані. Чого варта фраза "Ці ніжки вже давно просяться, щоб їх розсунули". Звичайне чтиво для самотніх жінок.2658