Тореадоры из Васюковки

Ви не знаєте, хто такий Фарадейович?! Та ну? Хiба?!
О, це незвичайна, чудова людина! Людина, яких, як казав мiй тато, на мiльйон трапляється один, та й то не на кожний мiльйон.
Вiн — наш сiльський бiблiотекар. Офiцiйно. А неофiцiйно — винахiдник. I не просто винахiдник. А, як сказав Явин дiд Варава, «унiверсальний винахiдник-iзобретатель»...

Стьопу ми не любили. Вiн щодня чистив зуби, робив зарядку i взагалi був свиня.

-Дівчина? - усміхнувся асистент. - А хороша?
-Отака! - підняв угору великий палець Ява. - Просто хлопець, а не дівчина...

Ото вже справдi — у кого доля, а в мене дуля. Одна буквочка, а скiльки в пiй глуму, скiльки сорому i ганьби.

Е, синку, молодi можуть вмерти, а старi мусять вмерти… Так уже заведено.

...справжнiй поет тим i вiдрiзняється вiд графомана, що вмiє долати творчi труднощi.

Похвала, почута вiд ворога, — найвища похвала.

- Яво, голубе, треба щось робити — повторювати, вчити, писати шпаргалки абощо. Пропадемо ж. Екзамен же. Перший же у життi. А екзаменiв усi бояться. Навiть герої. Онде-о й тато мiй казав, що боявся. А тато мiй — ти ж знаєш!

– Я читав, що у Англії є офіційно зареєстровані привиди, – вів далі Антончик. – Точно. Сам у журналі читав. «За рубежом». У самісінькому Лондоні. І в інших містах. Живуть у старовинних замках і регулярно з'являються. От як це пояснить? Га?
– Так то ж… то ж при капіталізмі, – заперечив Коля Кагарлицький.

Вы же сами знаете, что радость, которую нельзя разделить со своим лучшим другом, — не полная радость. И даже не половинка. А какая-нибудь четвертинка.