
Ваша оценкаРецензии
Anutka981720 сентября 2024жесть
Вот зачем? Кто мне скажет зачем, я выдавливала из себя эту книгу? Я выдавливала. Мне не понравилось, долго, скучно. Надо было бросить в самом начале, не зря говорится если первые 100 страниц тебе не понравились, не читай, а я все читала, ждала когда что то произойдет, ведь об авторе столько восторженных отзывов, думала ну вот сейчас, ну сейчас, но чудо не произошло. Все что в книге было написано, развязка случилась на самой последней странице. Я разочарованна. Не мой автор(4 понравилось
328
mlcv1234567813 января 2024«Жизнь уходила. Такова участь всех, кто живет на этом свете.»
Достаточно сложно сказать что то однозначное о данном произведении. Наверное каждый увидит в нём что то своё. Читала долго, шла книга тяжело, несколько раз откладывала. Но оторваться не могла)) Хотя есть книги, которые не нравились и я их совсем отложила.
Роман сложный, историй запутано много, рекомендую ли к чтению ? Наверное больше да , чем нет.4 понравилось
293
tasea12 июля 2023слов много, но их нет.
Читать далеекогда я дочитала книгу, то было просто необходимо перечитать её ещё раз. немедленно.
Мураками своими словами, каждой буквой, будто вливает в тебя жизнь. как сказала бы Патти Смит "вливает в тебя живую энергию".
он крутит тебя во всё стороны, берёт за шкирку, подкидывает, отжимает. не оставляя ни одного живого места.
я читала её долго, даже мучительно долго. и всё думала о том, читаю ли я её так долго потому что мне не нравится или потому что не хочется прощаться с ней так быстро?
грань, которую не поймёшь.4 понравилось
306
reader-55195427 ноября 2022Не понятно но и не интересно.
дошла до половины второй части и пока решила не дочитывать . Всё просто первую книгу я прочитала за пару дней и мне нравилось в во второй муторно всё пошло не интересно слог теряется.
Да возможно я не стой стороны копаю. Но для меня вторая книга пошла нудно и пока я её откладываю.4 понравилось
872
OleksijKovenko29 сентября 2020Читать далееЦе моє перше знайомство з творчістю Харукі Муракамі. Після стількох позитивних чуток про його незрівнянний стиль письма, я залишився задоволеним. Правда, спочатку мені здалося, що книга орієнтована лише на те, щоб провокувати бурхливі емоції в читача, а разом з тим не несе чогось глибшого. Так, у книзі багато разів були епізоди, які неможливо сприймати з пасивним обличчям. Ті сцени вражали або своєю жорстокістю, або еротичністю, або якимись іншими подіями, що виходять за межі суспільної норми. Але згодом я зрозумів, що подібні сцени не є основою роману, а їхня роль другорядна – зачепити читача за живе й змусити його читати далі.
Основа ж роману – екзистенційна. Підіймається проблема пошуку сенсу свого життя. Головний герой – це 30-річний хлопець. Якраз у тому віці, коли в багатьох людей настає криза середнього віку. Не розуміючи, куди він рухається у своєму житті, він покидає роботу й намагається розібратися: що йому подобається? чого він хоче від життя? що світ хоче від нього? як йому треба діяти?
Думаю, всі ці питання є базовими для всіх людей. І на жаль, ніхто не може мати достовірних відповідей на них. А хто все-таки думає, що має, то нехай спробує хоча б на пару місяців покинути всі свої щоденні справи та, усамітнившись, порефлексувати над "правильністю" ведення свого життя.
«Не знаю, на що орієнтуватися, – сказав я сам собі. – Мені вже 30, а я зупинився і не знаю, на що орієнтуватися.»І ось головний герой потрапляє в цілковите усамітнення. Здається, увесь світ допомагає йому в цьому: спочатку він позбувається своєї роботи, а потім зникає його дружина і навіть кіт! В результаті перед нами перед нами постає ідеальний образ людини, яка намагається розібратися в усьому, особливо в собі.
Читаючи його історію, я все думав: "Ну, займись уже нарешті чимось корисним! Скільки можна сидіти на дні колодязя або рахувати лисих людей!?". А потім я усвідомив: він робить усе правильно. Адже вкидати себе в нові події (навіть безглузді) або у середовище з непередбачуваним результатом – це найкращий спосіб збагнути себе. І все б нічого, але в цей же момент світ йому підкидає стільки загадок, що не розбереться навіть сам Шерлок. Тільки починає вимальовуватися загальна картина, так бац! – і нові загадки на порозі. А потім ще одні, ще нові і так без перестанку. Спочатку мене це лютило: "Харукі Муракамі, поясни хоч щось нормально, що тут, трясця, відбувається!" Та потім в одну мить я так втягнувся в розповідь, що зрозумів: нічого не розуміти та йти навпомацки – тут це норма. Ба більше, ця незрозуміла дійсність є гіперболізованою алюзією нашої. Адже ми також не можемо досконало з'ясувати, як функціонує світ і відповідно як нам з ним взаємодіяти? І як би ми не цінували розум та впорядкованість, нам все одно прийдеться покладатися на інтуїцію у своїх діях.
Іншою особливістю роману є те, що цілком серйозна дійсність переплітається з магічністю, а теперішнє – з минулим і майбутнім. Складно пояснити, як автор зумів написати світ, який видається настільки реальним, але водночас в якому може відбутися будь-що чудернацьке. І цікаво, що весь магізм сприймається, як щось цілком звичайне. Магізм стає просто ще одною перепоною до того, щоб розібратися в собі. Або, можливо, й навпаки – допомагає.
«А може, у світі є різні породи людей. В одних життя логічне й послідовне, як у горщику з тяванмусі, а в інших повне недоладностей, коли виходять макарони в панірувальних сухарях. Мені, наприклад, здається: якби мої батьки поставили в мікрохвильову піч тяванмусі, а вийняли макарони в панірувальних сухарях, то все одно казали б: „Отакої! Видно, помилково поставили макарони в панірувальних сухарях!“ А може, наполегливо переконуватимуть себе, що насправді це тяванмусі, а макарони їм тільки привиділися. Якби ж я по-доброму пояснювала, що бувають випадки, коли тяванмусі перетворюються в макарони, вони нізащо не повірять, а навпаки — розсердяться. Заводний Птаху, ви розумієте, про що йдеться?»4 понравилось
1,4K
eugeniaStockholm24 августа 2020Читать далееМне казалось, что я уже писала рецензию на эту книгу, но не нашла. Поэтому рецензия будет с растянутым послевкусием.
Очень тягучее чувство безысходности. Слишком безликий для меня главный герой. Слишком демонизированный антагонист. Линия с девочкой-подростком какая-то ... липкая, что ли.
Однозначно мне понравились истории лейтенанта Мамия. Его образ мне удалось прочувствовать, и по-настоящему сопереживать ему. И да, как и прежде, мне нравится язык господина Мураками, но это произведение для меня явно проигрывает остальным.4 понравилось
1,5K
DoinaGutu31 марта 2020Каждый день заводная птица прилетала сюда и заводила пружину нашего тихого мирка
Читать далееМне нравятся книги Харуки Мураками, не потому что они гениальные, а потому что в каждой книге есть что-то особенное. Когда я их читаю я слышу тишину, шум ветра и дождя, шелест деревьев. Чувствую запах травы. Они меня вырывают из этого мира и переносят в другой. Его книги меня успокаивают.
Хроники заводной птицы - книга очень объёмная, но интересная. В ней есть письма, рассказы, мистика, сны, много интересных и многогранных персонажей.
Первые две части книги мне понравились. А вот начиная с третьей части всё пошло под откос. Я начала понимать что ответов на вопросы которые меня мучили всю книгу я так и не получу. Стала казаться что сам автор запутался в нити которые соединяли эту книгу.
Где-то начиная с третьей части сама суть книги теряется.
Конец книги красивый но слишком уж простой по сравнению с самой книгой и это разочаровало.4 понравилось
1K
Cathriona29 сентября 2019Начали за здравие...
Читать далееПереводные "Хроники" состоят из трех отдельно изданных японских книг. Возможно поэтому части произведения в русском издании так сильно дисгармонируют: меняется стиль, меняется направление мысли, да и сам сюжет уходит куда-то не туда. Чем дальше в лес, тем больше дичь.
Интересная особенность книги в том, что у главного героя нет своей захватывающей истории. Но жизни тех, кто его окружает, с кем он встречается, яркие, насыщенные и достойны быть описанными. Этот калейдоскоп персонажей вращается вокруг довольно блеклой личности героя, окрашивая ее своими красками. Задумка отличная! Но подкачало наполнение.
Первая книга замечательная, с кучей исторических отсылок, ради которых хочется штудировать Википедию.
Вторая книга более личная, не такая познавательная, как первая, но с волнующими драматичными поворотами. На фоне первой она проигрывает, но, справедливости ради, это все же художественная литература, а не научпоп.
Третья книга эзотеричная (в этом месте снова хочется провести сравнение с первой частью!). Повествование ушло в такие дремучие дебри, что находится там не просто тоскливо, но и слегка противно. Вместо обещанного на обложке тонкого психологизма положения человека, оставшегося наедине с собой, мы получаем концентрированный бред о колдовстве. А как хорошо все начиналось!
Ах, да! И однотипные, но регулярные вставки про эякуляцию главного героя и оргазмы околдованных дам тоже не сделали книгу лучше.4 понравилось
1K
SashaParlashkevich18 июня 2018Читать далееНадо что-то написать, а написать особо нечего. Почти месяц читала «Хроники заводной птицы» Харуки Мураками, а впечатления остались только от толщины книги.
Харуки Мураками, на мой взгляд, детский автор, читают его все лет в 20, вот там пусть и остается. Читать его спустя 10 лет было глупо. Пишет хорошо, то есть слова подобраны нужные и расставлены в правильном порядке, но что касается смысловой нагрузки как-то пуставатенько.
«Исполнение было отличным, но как-то раздражало. То ли скрипач виноват, то ли мое душевное состояние».
Хроники рассказывают о приключениях безработного мужчины лет 30, который пытается вернуть свою жену. Главная тема книги — потеря интереса к своей профессии и поиски нового призвания.
«Выходит, я знаю, что делать не хочу, но вот что хочу делать — понятия не имею».Тема интересная, но не раскрыта, Мураками ушёл в мистику. Мрачная сказочка, чтобы убить время.
4 понравилось
1,6K
Darina-Dara7 мая 2018Временно пропавшая...
Читать далееЭта книга затянула меня куда. Такое ощущение, что я сама побывала в одиночестве на дне сухого темного колодца.
Что мне понравилось, в этой по сути замечательной вещи, - это атмосфера! Она затягивает и не отпускает читателя до конца. И состав ее достаточно необычен, это и воспоминания, и сны, чудесные длинные письма (я такие очень люблю, жаль, что сейчас никто не отправляет их по почте), газетные/журнальные статьи, диалоги героев (обыденные и даже чуточку мистические). Для меня эта книга уравняла мистику и обыденность, сон и реальность...
Жаль лишь одно: она попалась мне в руки не в том времени. Наверное именно поэтому достаточно хорошей атмосферное вещи я поставила достаточно нейтральную оценку. Но надежда, что однажды я перечитаю ее в нужное время, останется со мной.4 понравилось
1,5K