Ассистентка злодея

Легко добиться верности, если альтернатива – смерть.

Було очевидно жахливо й знищувально чудово водночас, що ця тендітна жінка звела нанівець роки вибудови захисних стовпів навколо нього; що він готовий розібрати будь-яку стіну, яка їх розділятиме.

Тоді я поклявся: якщо король вірив у те, що я лиходій… то саме ним я й стану.

— Усі ми, зрештою, монстри. Принаймні мої живуть у світлі.

— Зло — це форма мистецтва.

Я відчуваю, ніби не проживаю життя, а воно трапляється зі мною.

Це було вкрай незвично — перебувати поруч із кимось таким щасливим у його присутності чи навіть через його присутність, що він ледь не пропустив кроку.

— Убити його?
— Це ваш спосіб розв’язати будь-яку проблему? — роздратовано запитала вона.
— Ні, просто найефективніший.

Та він був такий щасливий бачити її. Така непристойна, непотрібна емоція, та все ж то була вона. Він був щасливий… Щось прекрасно огидне.

Така собі іронія: чоловік, який так часто мав справу зі смертю, здавалося, повернув її до життя.