Ассистентка злодея

— Є чимало речей, які можна виправити чесністю, якщо вистачить хоробрості нею скористатися.

Він не хотів їй довіряти — він мусив. Вона не розуміла, у чому ця неприємна різниця, проте вона була.

Лише всміхнувшись, ти можеш виправити зруйнований світ.

Будь-хто при здоровому глузді розумів, що найкрасивіші леза завжди найгостріші, проте для Еві цього правила не існувало. Її відчуття приходило і йшло з вітром, нічого незвичного.

Просто вважати свого господаря «людиною» видавалося слабкістю. У багатьох сенсах він перевершив простих смертних, проте відтоді, як вона стала відповідати за всі його побажання і потреби, він набув більшої людяності.

Еві ніколи не чула про цей напій раніше, проте він сприяв ефективності праці й, здавалося, поліпшував настрій усім, навіть трупам.

Від моменту працевлаштування її потреба в нормальності згасала крок за кроком, проте вона не заперечувала. «Нормальність» потрібна тим, хто не здатен розширити свій світогляд за недосяжні межі. Її мама часто так говорила, коли Еві була ще дитиною. І це та думка, яку Еві чомусь не могла ігнорувати.

– Выглядишь… – начала Эви.
– Розовой, – закончила Бекки.
– Я всегда в розовом.
– И очень красивая, – поддерживающе улыбнулась Эви.
– И очень розовая. – Бекки смотрела на платье Татьянны так, будто оно могло заразить её серенькие наряды.
– А что, нельзя выглядеть красиво, не выслушивая колкостей?

– Ты хаос во плоти.
– Напишешь мне это в рекомендации?