У центрі Любляни на лавці парку, який ніяк не набуде своєї нової сталої назви, а раніше називався парком Леніна, знайдено мертвою безхатню жінку. Експертиза не одразу може встановити причину смерті, адже що було першим: рак, який ізжер бідолашну зсередини, чи постріл між очі? Вночі на лавці з’являється неонациське графіті. Наступного дня на Метелковій (район неформалів та ЛГБТ) відбувається стрілянина, а на стіні одного з будинків – таке саме графіті. Чи пов’язані справи? Чи міг колишній вояк Іноземного легіону, який не може ходити, здійснити роковий постріл? Чи був неонацист, який живе поряд, буди причетним?
Цього разу справу доручають Тіні, але «за звичкою» багато інформації першою потрапляє до Тараса. Це, звісно, дратує, але якщо не прямо, то з іншого боку Тіна таки веде розслідування. І непогано, як для першого разу, хоча відсутність досвіду також дається в знаки, коли дівчина помічає деталі, але не головне. Тим не менш слідство просувається і «чіпляє» ще одне вбивство.
Після «Озера» я сумнівалася чи читати наступний роман, і все ж дала ще один шанс. Перші 150 сторінок (зазвичай я даю лише 100, аби зрозуміти чи воно мені потрібно) я продиралася дуже довго. Тарас продовжує інтрижку із Тіною, хоча обоє розуміють, що реального майбутнього в них немає. «Відносини» базуються на фізичному потягу, настільки сильному, що Тарас ладен «швиденько» прямо в кабінеті. Водночас Тіна, якій здається, що все серйозно, легко починає підозрювати шефа у злочині, розказуючи про підозри кільком людям, але не самому Тарасові. Сам же Тарасик до всирачки боїться втратити дружину і зовсім не через гроші, а тому, що він її «кохає» і вона для нього «найголовніше»…
Цього разу трішки більше в тексті колег: Брайца та Остерця. І якщо першого автор відверто гнобить через вагу та нездорове харчування, то другий змальований таким собі сім’янином, любителем попрацювати руками.
Було кілька цікавих пізнавальних моментів, як то особливості почеркознавчої (не графологічної у жодному разі!) експертизи, як саме працює поліграф (детектор брехні), годинники, їхні головні виробники та особливості та ще кілька більш незначних. Все ще здавалися зайвими певні моменти, але най буде, адже після 150 (десь) сторінки, я таки пришвидшилася. Проте навіть розв’язка не дозволила дотягнути хоча б до нейтральної оцінки. Ніт, не буду я більше читати Ґолоба.
8 понравилось
