Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамулькали псашки,
Як трулі долові.
— Для початку досить, — урвав її Шалам-Балам. — Каверзних слів тут достобіса. «Смажень» — це четверта година пополудні… пора, коли щось смажиться на обід.
— А й справді! — щиро здивувалася Аліса. — А «швимкі»?
— Ну, «швимкі» означає «швидкі» та «щемкі». Це, розумієш, як у валізі — у два відділення запаковано два значення одного слова.
— Розумію, — замислено промовила Аліса. — А що таке «яски»?
— «Яски» — це трохи ящірки, трохи борсуки, а коли вони спіралять, то трохи мовби й штопори.
— Видно, якісь дуже дивні звірята!..
— Ще б пак! — сказав Шалам-Балам. — А ще вони гніздяться під сонячними годинниками… А живляться сиром.
— А що таке «спіралити»?
— «Спіралити» — це крутитися без упину. Наче свердло.
— А «кружва» — це, мабуть, простір довкола сонячного годинника? — сказала Аліса, сама дивуючись із власної здогадливості.
— Цілком з тобою згоден. Далі. «Псашики» — це як «живі потрошки» — хирляві й обшарпані пташки з настовбурченим пір’ям… щось на зразок живої швабри.
— Ну, а «трулі долові», — не вгавала Аліса. — Мабуть, я завдаю вам добрячої мороки…
— Ну, «трулі» — це така собі рідкісна порода зеленої свині, а стосовно «долові» я не певен. Гадаю, це те саме, що й «домові», а заміна літери «м» та «л» означає, що вони покинули дім і спустилися в діл.
— А як розуміти «марамулькали»?
— «Марамулькати» — це щось середнє між «навіжено пурхати», «булькати», «пахкати» та «чхати».