Дівчина з ведмедиком

«Дівчина з ведмедиком» — модерністський неокласичний інтелектуальний роман українського письменника Віктора Петрова-Домонтовича (1894—1969), написаний 1928 року. Сам автор визначає його як філософсько-інтелектуальну повість. Роман вийшов у видавництві «Сяйво» за апробацією Миколи Зерова. Це паралельний текст або текст у тексті, присвячений питанням людської екзистенції, існуванню людини в умовах тогочасного суспільства як особистості, що зберігає за собою право на індивідуалістичний прояв, відз...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

82 оценки

5
38%
4
46%
3
13%
2
2%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 89Хотят прочитать 23

Рецензии

Nina_M
14 октября 2019
1928 рік знаковий в історії модерної української літератури: з’являються Микола Хвильовий - Санаторійна Зона , Юрій Яновський - Майстер корабля , Валер'ян Підмогильний - Місто , а в київському видавництві "Сяйво" з’являється Домонтовичева "Дівчинка з ведмедиком". Роман не був розкритикований, але й схвальних відгуків у пресі було теж обмаль. Тож наступні свої праці Віктор Петров (він же Домонтович, він же Бер) - одна з найзагадковіших постатей у літературі та культурі України того часу, розвідник - опублікує вже аж у 1946...
Цей роман можна прочитати як інтелектуальний, а можна - як любовний роман. На перший погляд маємо історію кохання учителя хімії Іполіта Миколайовича Варецького та його учениці Зини Тихменєвої - дівчинки, всередині якої криється майбутня феміністка. У творі вистачає "традиційних" жіночих образів - тих, хто сприймає жіночу долю (традиційне заміжжя та дітей) як норму життя: учителька Марія Іванівна та й сестра самої Зини, Леся - проте на їх фоні яскраво сяє саме образ юної бунтарки, ладної на, м’яко кажучи, екстравагантні вчинки заради того, щоб нівелювати інститут шлюбу, довести, що не тільки можна, але й варто бути незалежною жінкою. Як мудро зазначає Іполіт Миколайович, так легко говорити тоді, коли не треба заробляти на прожиття, мучитися кожною копійкою. Зина ж багато філософствувала на предмет свободи жінки від усіляких умовностей, загальнолюдських цінностей і правил, моральної ницості й падіння, тож фінал роману цілком символічний.
Окремо хочу сказати про історію в історії - убивство коханої дружини, яке вчинив Микола Буцький. Ця історія лиш злегка дотична до решти твору, пришита білими нитками, а проте змушує не лише вченого-хіміка, але й читача замислитися про істинність почуттів, їх глибину, про милосердя та жорстокість.
За всім цим стає зрозумілим задум автора - написати про кризу класичного, механічного мислення, трагічну розколотість людини, яка живе у час криз.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
1928 особенный для истории модерной украинской литературы: появляются Микола Хвильовий - Санаторійна Зона , Юрій Яновський - Майстер корабля , Валер'ян Підмогильний - Місто , а в киевском издательстве "Сяйво" появляется книга Виктора Домонтовича "Девочка с медвежонком". Роман не был раскритикован, но и положительных отзывов в прессе было тоже мало. Поэтому следующие свои работы Виктор Петров (он же Домонтович, он же Бэр) - одна из самых загадочных фигур в литературе и культуре Украины того времени, разведчик - опубликует только в 1946 ...
Этот роман можно прочитать как интеллектуальный, а можно - как любовный. На первый взгляд имеем историю любви учителя химии Ипполита Николаевича Варецкого и его ученицы Зины Тихменевой - девочки, внутри которой кроется будущая феминистка. В произведении хватает "традиционных" женских образов - тех, кто воспринимает женскую судьбу (традиционное замужество и детей) как норму жизни: учительница Мария Ивановна и сестра самой Зины, Леся - однако на их фоне ярко сияет именно образ юной бунтарки, готовой на, мягко говоря, экстравагантные поступки ради того, чтобы нивелировать институт брака, доказать, что не только можно, но и нужно быть независимой женщиной. Как мудро отмечает Ипполит Николаевич, так легко говорить, когда не надо зарабатывать на жизнь, мучиться каждой копейкой. Зина же много философствовала на предмет свободы женщины от всяких условностей, общечеловеческих ценностей и правил, моральной низости и падения, поэтому финал романа вполне символичен.
Отдельно хочу сказать об истории в истории - убийстве любимой жены, которое совершил Николай Буцкий. Эта история лишь слегка соприкасается с остальным произведением, пришита белыми нитками, однако заставляет не только ученого-химика, но и читателя задуматься об истинности чувств, их глубине, о милосердии и жестокости.
За всем этим становится понятным замысел автора - написать о кризисе классического, механического мышления, трагический раскол человека, живущего в период кризисов.
Читать далее
38 понравилось
0
2,9K
LeRoRiYa
29 октября 2013
Дивна книжка. Героїня водночас і приваблює й відштовхує. Розв'язка виявилася несподіваною, сам роман прочитався дуже швидко й з цікавістю. Досить актуально й для нашого часу. Не скажеш, що роман написаний в першій третині минулого століття. Раджу.
12 понравилось
0
948
yusjanja
16 мая 2019
Слова й загадка їхнього поєднання завжди мене лякали. Я завжди ставився до слів підозріло і з сумнівом, як до істот жорстоких і небезпечних, двозначних і зрадливих. Слова вульгарні, нікчемні й двозначні. Вони готують зраду, вони скрізь підстерігають людину, чекають її напоготові, щоб заволодіти людиною і згубити її.
⠀
В.Домонтович (Віктор Платонович Петров) "Дівчина з ведмедиком"
Філософсько-інтелектуальна повість (за визначенням автора), історія кохання, яке заплуталось в неправдоподібному.
⠀

Люди взагалі страждають тому, що їх мучать примари нездійснених фантомів.
⠀
Головна героїня Зина живе за принципом "правдоподібне, бо воно тільки подібне на правду, але не є правда". Її життєві переконання надто свавільні, вони породжені тогочасною дійсністю, але засудженні суспільством. Вона цурається загальнолюдських цінностей, таких як стосунки, кохання, заміжжя.
⠀

Падіння, дорогий Іполіте Миколайовичу, не існує. Це забобон, створений, з одного боку, боязкістю старих дівчат та, з іншого, розпустою чоловіків. Віддатись — це для дівчини ще не значить упасти.
⠀
Зина розкута й освічена, поряд з нею чоловіки видаються безвільними й слабкими. Навіть головний герой, вчений Варецький, не дивлячись на свої погляди, досвід, перетворюється на маріонетку в руках Зини.
В протиставлення їй - сестра Леся, яка не витає у хмарах, а уособлює образ майбутньої дружини, матері.
⠀
Нудьга, самотність, відчуття приреченості й провини наповнюють життя героїв Домонтовича. Підкреслюють їх вставні роздуми над творами Гете, Макіавеллі, трагічна історія Буцького.
⠀

Любивши, вбити; убити, жаліючи, шукаючи милосердя, — Макіявеллі настоює, що ці неправдоподібні словосполучення не є безглуздя. Іноді обставини складаються так, що жорстокість людини суворої та невблаганної буває милосердніша од слабкодухости людини гуманної й лагідної.
Читать далее
5 понравилось
0
1,5K