Танці з кістками

«Вибір у вас є завжди. Запитайте себе, чи він того вартий». Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпече...

Рейтинг LiveLib

4,2

316 оценок

5
50%
4
37%
3
9%
2
3%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 340Хотят прочитать 117

Рецензии

sireniti1 февраля 2025 г.
Плодити монстрів
У вас коли-небудь було при читанні таке дивне відчуття гидливості, але водночас і цікавості? Бридко, мерзенно, головний герой сволота із сволот, кривишся від своїх емоцій, але не можеш кинути читати. Ба, більш того, в якусь мить ловиш себе на думці, що ти йому співчуваєш, і, о ні, сором!, переживаєш за нього.
Тепер я сміливо можу заявити - у мене було. І не з Парфумами Зюскінда .
Андрій Семянків запросив мене на , Танці з кістками а я погодилася, без роздумів. Тож… так комусь і треба.
Адже книга вимотала, як ніяка до цього часу (ну майже, може щось уже й забула, звиняйте), морально, емоційно, фізично, психологічно.
Чесно, мені важко описати, що я пережила при прочитанні, в принципі я це описала в першому абзаці. Але попри усе, від читання відірватись було важко. Кипіла, і це легко сказано.
Кажуть, зробити перший крок, щоб переступити межу закону, дуже і дуже важко. Потім стає легше.
Але до цього кроку теж існують свої сходинки. Як от в нашого Севи.
До речі, знайомтесь: Северин Доник, завідуючий паталогоанатомічним відділенням однієї із столичних лікарень.
Такий собі середньостатичний обиватель, розведений (дружина з сином десь за кордоном), має коханку (вважай громадянський шлюб), любить випити, але не пʼяниця. Живе за плином часу. Перебивається підробітками (боже, які там підробітки у завідуючого моргу, не смішіть його мовчазних пацієнтів), але іноді жалкує, що вибрав не той напрямок медицини. Наприклад в хірургії, гроші пливуть рікою, а в ньго так, мізерний струмінчик, та й то в кращому випадку.
Але перед цивільною дружиною соромно (живе в її квартирі), то ж чому не погребувати зайвим підробітком? Тим більше нічого не законного, може лише трішечки проти моралі.
Але, як уже проста істина - варто лише зробити перший крок.
І Сева його робить. Це легко і майже без докорів совісті. Мертві пацієнти на те і мертві, щоб мовчати і не докоряти.
Психологічий триллер, що змушує трепетати до останньої сторінки. Ти зневажаєш цього Севу всіми фібрами душі. І все ж хочеш, щоб у нього все склалося. Що зі мною не так? Мабуть, все.
Ми виросли в суспільстві, де, щоб вижити, треба вигризти собі шлях до перемоги. Кожен гризе, як може. У Северина вийшло так.
Дальше...
У вас когда-нибудь было при чтении такое странное чувство брезгливости, но в то же время и любопытства? Противно, мерзко, главный герой сволочь из сволочей, кривишься от своих эмоций, но не можешь бросить читать. Более того, в какой-то момент ловишь себя на мысли, что ты ему сочувствуешь, и, о нет, стыд!, переживаешь за него.
Теперь я смело могу заявить – у меня было. И не с Парфюмером Зюскинда .
Андрей Семянков пригласил меня на , Танцы с костями а я согласилась, без раздумий. Так что… так кому-то и надо.
Ведь книга вымотала, как никакая до сих пор (ну почти, может, что-то уже и забыла, извиняйте), морально, эмоционально, физически, психологически.
Честно, мне сложно описать, что я пережила при прочтении, в принципе я это описала в первом абзаце. Но, несмотря ни на что, от чтения оторваться было трудно. Кипела, и это легко сказано.
Говорят, сделать первый шаг, чтобы переступить черту закона, очень и очень тяжело. Затем становится легче.
Но до этого шага тоже существуют свои ступени. Как вот у нашего Севы.
Кстати, знакомьтесь: Северин Доник, заведующий паталогоанатомическим отделением одной из столичных больниц.
Такой среднестатический обыватель, разведенный (жена с сыном где-то за границей), имеет любовницу (считай гражданский брак), любит выпить, но не пьяница. Плывёт по течению жизни. Перебивается подработками (боже, какие там подработки у заведующего морга, не смешите его молчаливых пациентов), но иногда сожалеет, что выбрал не то направление медицины. Например в хирургии, деньги плывут рекой, а у него так, скудная струйка, да и то в лучшем случае.
Но перед гражданской женой стыдно (живет в её квартире), так почему же не пренебречь лишней подработкой? Тем более ничего не законного, может только немного против морали.
Но, простая истина, – стоит только сделать первый шаг.
И Сева делает его. Это легко и почти без упреков совести. Мертвые пациенты на то и мертвые, чтобы молчать и не упрекать.
Психологический триллер, заставляющий трепетать до последней страницы. Ты презираешь Севу всеми фибрами души. И все же хочешь, чтобы у него всё сложилось. Что со мной не так? Наверное, всё.
Мы выросли в обществе, где, чтобы выжить, нужно выгрызть себе путь к победе. Каждый грызет, как может. У Северина вышло так.
Читать далее
46
277
Valeryflake29 марта 2023 г.
Книга року BBC-2022
Будучи ветеринаром, мне интересно было прочесть книгу о медике. Тем более патологоанатоме. Тем более это медицинский триллер. История не разочаровала, но и оказалась не такой однозначной как на первый взгляд.
Наш главный герой, Сева, мужчина 30-40 лет (точный возврат нам не говорят, но так я почувствовала по прочтению). Он зав отделений патанатомии. Жизнь у него довольно посредственная. Он ничего особо не хочет, ни к чему не стремится. У него есть девушка у которой он живет, своего жилья у Севы нет. Он много пьет и постоянно завидует более успешным врачам своей поликлиники и куму, который занимается контрабандой и при всем этом не плохо себя чувствует. На самом деле у Севы все относительно нормально. Хватает чтоб выжить, но не жить. И в какой-то момент ему предлагают безобидную подработку. Появляются деньги. На что - Сева и сам не знает, ему ничего такого и не хочется. Но череда событий заставляет его все сильнее погрязнуть в темных делах, получая больше денег, но утрачивая душевный покой.
История получилась довольно камерная. Все герои появляющиеся с начала истории так или иначе отыграют в ней ключевую роль в том или ином повороте сюжета (судьбу некоторых вполне можно предугадать). Автор очень ловко сплел все в единый сюжет, очень здорово показал как вроде бы невинное зло порождает новое, куда большее зло. Я на протяжении книги Севе сочувствовала, но если трезво посмотреть со стороны - выбор он делал более чем добровольный. Он сам втягивал себя в неприятности, для решения которых нужно было все сильнее марать руки, идти на тяжкие преступления. Помимо наблюдений за метаморфозами главного героя в книге довольно увлекательно в целом рассказывают о медицине, на каком она уровне, какая там коррупция. И многие моменты приправлены хорошим юмором, в меру уместным в контексте истории. Я осталась очень довольная, книга и развлекла, и заставила задуматься. Не зря получила свою награду, заслужено.
Читать далее
10
292
juliamishchenko871 июля 2023 г.
Жив-був собі середньостатистичний чолов'яга Северин.
І мав він просте, "сіре", нічим не примітне життя.
Плив за течією як усі - осточортіла робота, безгрошів'я і не кохана, але зручна жінка поруч.
Єдине, що було у Северина не зовсім звичне в людському розумінні - це робота. Бо працював він патологоанатомом.
І от варився Северин у всій цій гнітючій атмосфері, заздрив колегам-лікарям, які мають хабарі, жалівся на відсутність грошей і потроху спивався.
Та одного разу йому надійшла дуже вигідна пропозиція: так би мовити, отримати гроші ні за що - всього лише треба забрати маленьку часточку тканин у мерців.
Нікому погано з цього не буде.
Треба лише домовитися з власною совістю...
Зробивши один крок поза мораллю, інші не будуть довго баритися.
Далі совість дозволить ставити неправильні діагнози задля вигоди, "прибирати" зайвих людей, придумувати нові афери і стати своїм на ринку чорної трансплантології.
Автор у цьому творі дуже талановито розкриває гострі соціальні теми та внутрішню морально-етичну боротьбу людини.
Ми настільки поринаємо у всі ці перипетії та роздуми, що беззаперечно приймаємо поведінку головного героя.
Я не одноразово ловила себе на думці: "Стоп! Зупинись! Ти співчуваєш не тому, кому потрібно".
Роман "Танці з кістками " чудово ілюструє як можна гратися з подвійною мораллю і маніпулювати фактами.
Книга прекрасно написана, захоплює увагу читача з перших сторінок, а по завершенні залишить вас з купою запитань та дискусій до самого себе.

Читать далее
8
562

Все рецензии

Цитаты

TetyanaPukalo27 февраля 2023 г.
Северин Романович був класичним представником світського православ’я: молитов не знав, у вищі сили не вірив, бував у церкві раз на рік — на Великдень ходив святити кошика з яйцями…
10
320
ElenaSelinkova1 февраля 2023 г.
Кажуть, що в перемоги багато батьків, а поразка - сирота.
6
291
TetyanaPukalo27 февраля 2023 г.
найстрашніше в житті — вибір. І поки я вагався зробити свій, він потихесеньку зробив мене. Роки тю-тю.
5
128