Танці з кістками

Северин Романович був класичним представником світського православ’я: молитов не знав, у вищі сили не вірив, бував у церкві раз на рік — на Великдень ходив святити кошика з яйцями…

найстрашніше в житті — вибір. І поки я вагався зробити свій, він потихесеньку зробив мене. Роки тю-тю.

Сева не вважав себе сексистом, принаймні в масштабах вітчизняної культурної норми, але тут мусив визнати, що різниця між жінками і чоловіками є. Причому не на користь останніх.

ти від свого життя не в захваті. Але ти ж сам його ліпиш таким, яке воно є. Не хтось інший.

Ми стартуємо з різних позицій, з самого дитинства. Різне оточення, різні сім’ї. Немає одного рецепта для всіх.

З іншого боку, інтерн - штука багато в чому корисна. Безкоштовна робоча сила, природою створена для відповідальних задач "піди-принеси". Ба більше: суттєва різниця між інтерном і античним рабом полягає в тому, що інтерн був зацікавлений у роботі, яка для нього сама по собі ставала винагородою.

люди в ранковому громадському транспорті уникали дивитися одне одному в очі не через природний дискомфорт, а через те, що не хотіли бачити віддзеркалення власної жалюгідності.

вища освіта не вчить спеціальності, а розвиває навичку вчитися самостійно.

— Невміння прогнозувати наслідки своїх дій — дуже прикра риса, яка часто зводить усі старання нанівець.

- А ти хотів істерики? Сліз? Я тверезо дивлюсь на світ, Сево. Ми такі, які ми є. Часом доводиться робити погані речі. Навіть страшні. Але кожна подія... навіть смерть... має свій сенс, рухає нас далі.

Гроші за своєю природою повинні крутитися, не буває людей, які потребують їх менше, ніж інші.

відчиняються лише ті двері, в які стукають.

Шлях до серця жінки лежить через парастернальні розрізи.

По ананасу ніколи не скажеш ззовні, гнилий він чи ні, поки не ввійдеш із ним у тісний контакт. Зовсім як із людьми.

— Я себе і світ розділяю, навіть найближчих. Буде добре мені — буде добре і тим, хто поряд. Розумієш, Сева? Дбай про себе в першу чергу.

Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба — просто ситих кутків на всіх не вистачає.