Лісова пісня

Неперевершена Леся Українка (1871—1913) писала свій шедевр — драму-феєрію «Лісова пісня» у далеких краях, коли дуже сумувала за батьківщиною. А надто рідним Колодяжним, де «в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. Зачарував мене сей образ на весь вік». Ота туга, видно, й надихнула поетесу так щемливо оповісти про те, якою трагедією обертається життя для тих, хто порожніє душею, зрікається своїх найчистіших почуттів, гасить у собі порив до творчості. Власне,...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,3

834 оценки

5
50%
4
35%
3
13%
2
2%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 1009Хотят прочитать 192

Рецензии

Meredith
20 марта 2015
Два часа я гипнотизирую окошко написания рецензии. Трое суток я не могу унять бурю эмоций в моей душе.
Взялась я за это произведение только потому, что давно хотела познакомиться с автором. Ничего особо не ждала - с классикой у меня проблемы. Да и украинский язык мне совсем не родной.
82 странички на читалке - ничто просто. Но сколько в них силы!
Просто с первых же страниц увлекает. Природа, русалки, фольклор. Все так чудесно передано словами, что чувствуешь аромат леса, слышишь шелест листьев, журчание воды, закрываешь глаза: перед тобой весна, а где-то там за деревьями прячутся сказочные существа.
И вот искра, любовь, страсть. Пробирает до дрожи, дыхание захватывает, сердце колотится. Кажется, что впереди читателя ждет романтика, крепкие чувства, красивая и нежная история.
Но нет. Предательство, измена, разбитое сердце, сломленная душа. Больно. Действительно больно! Мавку жаль до слёз, остальных проклинаешь. Сам превращаешься в сущность, которую называют злыднем.
Мне хочется советовать эту небольшую поэму всем знакомым девушкам, но боюсь, что перевод на русский язык всё испортит. У Леси текст легкий, воздушный, волшебный и завораживающий. Мне кажется, такой красоты слова, такой мілагучнасці (не могу я подобрать подходящее слово в русском языке) я никогда в жизни не встречала.
Просто вот восторг и непередаваемое удовольствие.
Читать далее
50 понравилось
9
3,3K
Elur
30 марта 2011
Осторожно, спойлеры!
Напишу-ка я рецензию на русском, может она вдохновит кого-то выучить украинский и прочитать это произведение : )
Данное произведение относится к драме-феерии, и действительно, сказочного тут много: на страницах книги мы можем встретить и Русалку, и Чёрта, и даже Мавку, которая и становится главной героиней "Лісової пісні". Но драматичного здесь, конечно, немного больше.
Мавка (или навка) в славянской мифологии переводится как мёртвое тело, или же мертвец, и образованное непосредственно от слова "навь" (ну а ближе с этим существом можно познакомиться из Википедии). У нашей Мавки есть близкая подруга Русалка, а ещё есть юноша Лукаш, который в будущем и становится возлюбленным Мавки. Но вернёмся к ней. Несмотря на то, что мертвецы априори вызывают не самые приятные ассоциации, Мавка представляется нам совершенно иной: она красива и мила, с длинными чёрными волосами, в одежде нежно-зеленого оттенка - такая себе лесная принцесса. И сердце у неё доброе-предоброе (что идёт вразрез с тем, как описывают мифологических мавок). У Мавки есть отец Лесовик и верба, которую она считает своей матушкой-старушкой (верба является символом Украины, а ещё лесные существа здесь очеловечены и даже дуб здесь называют старым другом).
Как не предупреждал Лесовик Мавку, но она всё равно стремится попасть в мир людей, где всё ей ново, всё любопытно. И встречает Лукаша, который в последствие жестоко разбивает сердце Мавки. Как? Уже осенью Лукаш променяет её на другую девушку; и здесь даже не Лукаша вина, просто мать его всё время укоряла его в неверном выборе. К слову, если на секунду переключиться на его мать, то я бы сказала, что такие матери знакомы нам и в реальной жизни: все молодые девочки не нравятся им до той поры, пока он не находит другую, которая оказывается куда хуже предыдущей. Вот тогда и начинают жалеть.. Но я отвлекаюсь. Лукаш будет наказан за свой поступок, наказан жестоко и справедливо, по сути, но Мавка, храня в сердце прежнюю любовь свою и имея доброе сердце, помогает Лукашу избавиться от своего проклятия. А он её не отблагодарит.
Описанные здесь события длятся четыре сезона, начиная с весны. Кажется, весна обозначает зарождение страсти между двумя молодыми, лето - развитие, осень - постепенное угасание, а зима - смерть. Здесь отчётливо перекликается мир людей и природы, где четыре сезона тоже символизируют начало новой жизни весной и мёртвый сон зимой. Мавка погибает именно зимой, когда чистый белый снег укрывает всю землю и Лукаша в том числе.
Если честно, я уж никак не ожидала, что эта драма мне понравится хоть сколько, потому что в большинстве своём я прохладно отношусь к украинской литературе, но хотя бы знающим украинский язык данное произведение прочитать стоит.
Читать далее
36 понравилось
8
1K
bezkonechno
7 марта 2011
Спойлеры
"Лісова пісня" є своєрідною тугою поетеси за Поліссям. В той час коли Українка писала твір, вона вже була змушена жити лише в південних краях. Сумуючи за Батьківщиною, за рідною стороною, вона - тяжко хвора - писала ту пісню.
Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись у цій драмі-казці, яка розказує про красу людських почуттів і згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною і природою. Філософська заглибленість у людські почуття наскрізно проймає "Лісову пісню".
Ще напочатку поеми природа захоплює своєю красою, а ліс - своїм бурхливим життям. Там все в гармонії, живуть різні істоти: шкодливі дітки-Потерчата, застережливий мудрий Лісовик, хитрі Русалки, та страхітливі образи Мари, Той, що греблі рве та Той, що сидить в скалі...
Дитина лісу - чарівна мавка - і сільський хлопець закохуються. Перша дія зображує цвітіння їхнього кохання, його силу і пристрасть... Природна натура мавки і сильна людська натура Лукаша гармонійно зійшлися. Навіть природа показує, що все дуже добре: весняне буяння природи так і заявляє про себе звідусюди. Проте, не дивлячись на таку ідилію, батько Мавки застережує дочку, щоби була обережною, бо люди - зовсім інші, не такі, як лісові істоти...
Вже в другій дії зімліло озеро, "очерет сухо шелестить скупим листом". Природа в'яне. Почорнів жар маку. З останніми квітами та зжатим житом полягло й кохання Лукаша до Мавки. Виявляється різність характерів. Дуже різне життя у колись коханих людей: чарівна мавка, що ніколи не бачила складної праці й не може до неїї пристосуватися, бо все життя жила в лісі, все життя її колихала природа, бавила своїми обіймами та сільський хлопець, який тільки працею й заробляє собі на життя... Саме про це й говорив мудрий Лісовик, остерігаючи дочку.
Дуже важливу роль у відношеннях Мавки та Лукаша відіграла Лукашева мати: вона явно не любила Лісову красуню (хоч та своїми неземними здібностями допомагала матері як могла: то дрова зносить, то ще щось таке непідвласне людині) і явно принижувала її перед Лукашем і перед самою собою навіть. Мавка боролася-боролася з нею, проте останньою краплею стала поява сільської вдови Килини, що її привела додому Лукашева мати, протиставляючи жінку Мавці. Килина швидесенько замінює на полі змучену Мавку (що просто не вміє робити таку роботу) і замість неї жне жито, далі Мавка стає свідком того, що Лукаш знаходить з Килиною спільну мову. Того ж вечора Лукаш вернувся додому зі словами, що одружиться з Килиною...
Природа весь час супроводжує поему і чутливо реагує на стадії відношень Лукаша та Мавки, окрашує їх своєю барвою... Тихо плаче лісовичка, плаче і природа: "почнає накрапати дрібний дощик, густою сіткою заволікає галяву, хату й гай" Ця дія побудована на внутрішньому ваганню роздвоєної душі юнака - між поезією і прозою буття, мрією і буденщиною...
Третя дія починається пізньою осінню - це найглибша боротьба пристрастей. Вогонь кохання Мавки допомагає їй вирватись із мертвого царства Того, що в скалі сидить (якому вона з відчаю здається) і врятувати коханого, що перетворився на Вовкулаку, завдяки помсті батька Мавки. Таким чином в третій дії людина перетворюється на звіра, потім знову стає людиною завдяки незгасаючому коханню Мавки, що тепер проводить своє пусте життя біля хати Лукаша, чекаючи його повернення.
Під час однієї зі своїх безкінечних варт, Мавка стає свідком суперечки матері та дружини Лукаша - типи, породжені ідіотизмом сільського життя. Дріб'язковими сварками вони згризають одна одну...
Алегоричного звучання набуває і образ Лукаша: великі скарби таїть душа народна, та перетворити їх в реальність нелегко. Проза життя глушить мрію, приватновласницькі інстинкти засмоктують, власна безвольність змушує покоритися волі матері - пізно розуміє Лукаш свою помилку... Проте мрію вбити не можна. Про це голосно співає сопілка в фіналі...
І хоч трагічно закінчується кохання Лукаша і Мавки, лісовичка залишається жити вічно. Адже "має в серці те, що не вмирає", в її останньому монолозі підкреслюється вічність і всепереможність життя. Життя не можна вбити, як не можна вбити вічно живе прагнення людини до волі, до щастя, до творчої краси.
Мавка - образ вічного омріяного, казкового світу, вона народжена для нового життя, в якому людина зможе вільно розвинути всі свої таланти, де зникнуть нерівноправність, заздрощі, байдужість, підлота, де людина матиме всі можливості для свого фізичного й духовного розвитку, житиме для людей і в цьому бачитиме найвище щастя, де духовне багатство людини зросте настільки, що вона засмучуватиметься лише неможливістю всю себе віддати людям. То буде світ краси - світ людських відносин, краси кохання, краси природи, гармонії людини і природи, де мистецтво стане неодмінною потребою кожного. Мрією про це життя і є образ Мавки. Зіткнення Мавки з колишнім світом людей було трагічне, і трагедія Мавки не в тому, що вона ступила на людські стежки, а в людській неволі, в соціальній несправедливості умов життя.
Читать далее
36 понравилось
0
1,4K