
Ми вижили
Два слова, проте стільки в них сили. Стільки емоцій. Схоже на те, що список моїх улюблених книг збільшився на ще одну. Здається, скільки вже книжок про війну було написано, однак щоразу, коли читаєш таку книгу, дивуєшся, якою ж різною може бути війна.
Франція. Зовсім не така, якою ми її уявляємо. Зруйнована. Побита. Тут не чути запаху круасанів, а кава більше не така ароматна. «ЇЇ улюблене місто було схоже на колись прекрасну куртизанку, яка тепер зістаріла, стала занедбаною й непотрібною коханцям». Друга світова війна прикрашена паризькими декораціями, слізьми та горем.
Зовсім різні. В’янн та Ізабель. Старша і молодша сестри. В’янн – готова віддати все заради сім’ї та своїх дітей. Розсудлива. Розумна. Не робить зайвих і нерозважливих кроків. Ізабель – ніколи не готова коритися долі, йде на пролом, проти правил (стільки раз вже вилітала з різних шкіл). Не завжди думає, коли щось робить. Піддається спонтанним рішенням. Такі різні, проте війна змінила обох. Ізабель врятувала більше сотні збитих льотчиків та пілотів, переправляла їх через Піренейські гори, ризикуючи своїм життям. Натомість В’янн рятувала єврейських дітей, навіть тоді, коли під самим носом жив жорстокий нацист.
Війна не для жінок. Думають так лише чоловіки. Чомусь ніхто не надає значення «слабкій статті», яка може не тільки взяти зброю до рук, а й використовувати свій холоднокровний розум пропри будь-які обставини. На війні вони були лиш тінями, на їхню честь не було парадів, їм не вручали медалі. «На війні ми робили те, що мусили робити, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя і почали все спочатку».
Віднайти та втратити. Одна з важливих сторінок роману, яка зачіпає кохання та сім’ю. Не менш болісна. Наперекір всьому герої саме на війні знайшли важливих для себе людей, тих – хто став не просто друзями, а справжньою сім’єю. Війна зруйнувала мільйони сімей, однак іноді саме вона дала зрозуміти героям, що таке бути батьком, матір’ю, дочкою, сестрою, братом, чоловіком, в кінець-кінців порядною людиною. Ба навіть німець міг бути джентльменом, в той час як француз вбивав свого ближнього.
Соловей. То чому ж соловей? Прізвище сестер Розіньйоль в перекладі означає «соловейко». Якщо спочатку думала, що це стосується лише однієї сестри (Ізабель), то дуже помилялась. Оскільки це означає трішки більше. «Мільйони загинули. Ціле покоління». Хтось фізично, а хтось морально. Книга дуже емоційна, останні сторінки пливли перед очима, бо не ридати було просто не можливо.











