Спитайте Мієчку

— Ой, та що там я? — казала бабуся, як прийнято було казати старим людям, які любили наголошувати, що на мене кави не варіть, бо, може, я до обіду умру.

Багато ще де є будинки, а такого, де збираються всі, більше немає.

Життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.

Найгірша тюрьма- це ти сама.

— Дівчинко моя, а хіба ж я колись була розумна?

Цю класичну бабусину репліку не було чим крити.

У Бога треба вірить, тоді люди щасливіші і не спиваються.

- Ба, тобі не жарко? - спитала онука.
- Доживеш до дев'яноста шести і попробуєш дождаться, щоби тобі стало жарко,  - відповіла бабуся. - Носки мені принеси.

Раніше літо було безкінечне, правда?

Я вважаю, що нема чого і дружить із тими, з ким не можна посваритись.

Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця.

Усі решта були спокійні, чемні і потім роками перед тим, як заснути, вели уявні діалоги із людьми, на яких не спромоглися вилити сік, як кінцевий аргумент.

а ввечері їй раптом стало себе шкода, стало сумно, печально і самотньо, як часом буває усім, коли сідає сонце

— Лілічко, ти важиш кілограм сорок, а скачеш, як слон.
— Ти бачила, як скачуть слони?
— Бачила, як скачуть коняки. Ти скачеш гучніш.

У Бога треба вірить, тоді люди щасливі і не спиваються.

Вона хотіла перемотати час назад, хоч на добу, щоб знову сидіти на дивані й боятись незнайомих фар, не знаючи, що вони від його некрасивої сріблястої машини.

У шелтері ідеї не приходили до голови, зате приходило усвідомлення, що колись таки прийдуть

Вона часто казала: «Що я зробила тут, провівши все життя у боротьбі із кущами?» — насправді знаючи, що збудувала прихисток, де можна було сховати дітей від того, на що не можеш впливати, а потім так само прихистити від життя їхніх дітей. Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.

- Була в мене колись колега, - заговорила Марта, - котра на всі пікніки, на всі походи у гори чи куди б вона не йшла, вдягалась ідеально. Кросівки її лишались білими завжди. Сука така була, не передать.

Запам’ятай, як нам зараз добре