Амадока

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої...

Рейтинг LiveLib

4,2

71 оценка

5
54%
4
32%
3
8%
2
4%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 79Хотят прочитать 135

Рецензии

kallisto_kyiv17 мая 2020 г.
Коли дізналася про вихід новинки від Софії Андрухович, а ще і в ел. вигляді, довго не думала. Вирішила прочитати її як один з пунктів бінго від якабу. Виявилася складна й неоднозначна книга, яку я мучила чи не два тижні. Ну і обсяг же - 825 сторінок при збільшеному розмірі в порівнянні зі стандартним.
Далі можуть бути спойлери, тож обережно, якщо плануєте теж читати і не хочете спотворити сприйняття.
Книга видалася мені дивною, занадто затягнутою, в ній надто багато всього намішано. Склейка між частинами дуже груба, здається, що частини книги взагалі не мають жодного стосунку одна до одної. Читаєш і думаєш: до чого тут це? Лише остання частина розставляє все на свої місця, та й то не все. Я ледве не кинула читати після 20%, бо не могла зрозуміти, що відбувається, і що це за свавілля автора і за божевілля.
Головна героїня Романа працює в архіві. Одного дня до них приходить симпатичний чоловік Богдан і приносить валізи зі своїм родинним архівом. Іншого дня, випадково зустрівши Роману в місті, він кличе її з собою до помешкання його батька, щоб там дещо знайти і вони зчиняють там знатний рейвах. Потім Богдан зникає з її життя. Романа ходить до батька, Професора. Він сприймає її за прибиральницю, вони зближуються і він дуже багато розповідає Романі про свою сім'ю. Коли він їде з хворою дружиною на лікування в Ізраїль, Романа знаходить у його комп'ютері лист про дуже пораненого бійця з пошкодженим обличчям, який втратив пам'ять. І негайно береться до справи. Приїжджає, оголошує всім, що це Богдан Криводяк, що вона впізнала його за губами і розміром ноги, що вона його дружина і береться до активної участі в його житті. Оплачує лікування, протезування зубів, навідує, врешті забирає додому, в маленький дачний будиночок. Далі починається дивне: вона розказує йому, що оце твої речі, тут твої книжки, там твої археологічні інструменти, а ось фото твоєї сім'ї. І розказує, розказує йому всю ту трагічну історію порятунку єврейського юнака, і як це вплинуло на життя сім'ї. Хто кого любив, хто кого образив, а що вийшло випадково. У книзі велика кількість героїв, і вони виявляються дивним чином пов'язані між собою, щільно переплетені.
Чужорідно виглядає цілий розділ про українського письменника, дослідника, шпигуна Віктора Петрова (Домонтовича), розповісти історію життя якого неможливо без згадок Зерова, Хвильового і інших постатей розстріляного відродження. Потім стає зрозуміло, до чого тут цей Петров, але ти читаєш історію життя родини Криводяків, а тут бац - і ціла наукова праця про життя Петрова і його оточення, ніяким чином не пов'язане з тим, що було раніше, написане інакше, сухо і діловито. І ти спершу читаєш, потім гортаєш, потім пробігаєш по діагоналі, і незрозуміло, коли це закінчиться, і навіщо це знати, і до чого тут це. Потім стає зрозуміло, але це все можна було добряче скоротити.
І от коли читала цю книжку, думала: ну що це таке, що за вінегрет, що за знущання над читачем. Потім останній розділ приніс полегшення, катарсис. Майже все стало на свої місця: і Богдан, і головний герой, і Романа, і дивна Зоя, і Петров, минуле пояснило теперішнє. І обговорити б з кимось, але з близьких друзів поки що ніхто не прочитав.
Радити не буду, підійде не всім, але тим, хто осилить, принесе багато цікавого матеріалу для роздумів.
Читать далее
Амадока
Софія Андрухович
4,2
(71)
11 понравилось
789
Gor4inska26 сентября 2020 г.
Мабуть, за задумкою книга мала би бути глибокою та різноплановою. Відчувається, що авторка присвятила багато часу дослідженням: біографії, листування, історичні довідки, історія літератури та культури...
Але всього цього виявилося аж занадто багато. Деякі розділи просто перегортала, читаючи по діагоналі, бо не розуміла, до чого тут це, та ще і так багато і деталізовано...
Думаю, що кількість сторінок можна було би сміливо скоротити на треть так точно, від цього сенс би не постраждав, а читати було би цікавіше.
Читать далее
Амадока
Софія Андрухович
4,2
(71)
6 понравилось
733
Kate_hamster11 августа 2021 г.
Не повний катарсис
Я люблю, як пише Софія Андрухович, тож логічно, що цю книжку я придбала максимально швидко після її появи. Прочитала я її, щоправда, тільки зараз, бо на книжку в 800+ сторінок все ж таки треба налаштуватися.
Спочатку я смакувала кожне слово, кожну деталь, а потім авторка почала закручувати спіраль інтриги. Нічого не бачу поганого в інтризі, проблема в тому, що коли питань стає все більше, а відповідей не з'являється ніяких взагалі, це взриває мозок. Більш того, насправді ця книжка могла б бути трьома окремими: кникжкою про сьогодення, книжкою про другу світову війну на Західній Україні та книжкою про шпигуна Петрова. При чому друга та третя книжка ріжуть на дві частини першу книжку. Тобто мало того, що питань в тебе аж до неба, так і ще й від хоч якихось відповідей тебе відділяє з п'ятсот сторінок.
Через все це я не можу поставити книжці оцінку. Мені здається, що пані Софія хотіла написати роман-епопею, сімейну сагу, з купою переплетінь. Однак, вона так запутала ці переплетіння, поставила стільки питань і дала відповіді на таку малість, що запутала всіх, може навіть і саму себе.
Книгу радити не можу, бо не знаю, як сама до неї ставлюся.
Читать далее
Амадока
Софія Андрухович
4,2
(71)
5 понравилось
643

Все рецензии

Цитаты

NickleYexes16 июля 2021 г.
Іноді найбільше, що можна зробити для когось важливого - це більше ніколи його не бачити.
2 понравилось
261
NickleYexes21 июля 2021 г.
Бо почуття не схожi на чистi барви : вони завжди сплави.
1 понравилось
302
Dvitalya16 июля 2021 г.
«Переповідає оповідку про Баал Шем Това, єврейського цадика, яку Чоловікові розповідала баба Уляна. Цитує його слова, промовлені після смерти дружини: «Тепер я не зможу вознестись на Небеса, немов пророк Ілля, тому що у мене залишилось тільки пів тіла».»

Уривок з
Амадока
Софія Андрухович
Можливо, цей матеріал захищено авторським правом.

1 понравилось
184