Не повний катарсис

Я люблю, як пише Софія Андрухович, тож логічно, що цю книжку я придбала максимально швидко після її появи. Прочитала я її, щоправда, тільки зараз, бо на книжку в 800+ сторінок все ж таки треба налаштуватися.

Спочатку я смакувала кожне слово, кожну деталь, а потім авторка почала закручувати спіраль інтриги. Нічого не бачу поганого в інтризі, проблема в тому, що коли питань стає все більше, а відповідей не з'являється ніяких взагалі, це взриває мозок. Більш того, насправді ця книжка могла б бути трьома окремими: кникжкою про сьогодення, книжкою про другу світову війну на Західній Україні та книжкою про шпигуна Петрова. При чому друга та третя книжка ріжуть на дві частини першу книжку. Тобто мало того, що питань в тебе аж до неба, так і ще й від хоч якихось відповідей тебе відділяє з п'ятсот сторінок.

Через все це я не можу поставити книжці оцінку. Мені здається, що пані Софія хотіла написати роман-епопею, сімейну сагу, з купою переплетінь. Однак, вона так запутала ці переплетіння, поставила стільки питань і дала відповіді на таку малість, що запутала всіх, може навіть і саму себе.

Книгу радити не можу, бо не знаю, як сама до неї ставлюся.

6 понравилось

678

Отзывы о книге Амадока

Амадока

Не повний катарсис

Комментарии 0