Цитаты из книги Амадока

Іноді найбільше, що можна зробити для когось важливого - це більше ніколи його не бачити.

Те, що тіло своєї старшої сестри вона сфотографувала у кольорі, свідчило про гостроту переживань, про відчай. Христя відчула пекучу потребу в додаткових засобах, до яких раніше практично не вдавалася. Розфарбувати безкровну сестрину шкіру, вдихнути в неї життя — ось що вона намагалася зробити, натискаючи неслухняним пальцем на спускову кнопку подарованої тобою «Лейки» [С.626]

Бо почуття не схожi на чистi барви : вони завжди сплави.

У цих старих фотографіях - сама екзистенція ,її дистилят. Краплина загуслої смоли, майже бурштин.

від самого ранку назовні нидів млистий і тонкосльозий вечір

в тому то й річ, що невисловлене й безповоротно втрачене можна висловити хіба мертвою мовою.

Бути частиною спільноти в розумінні Сковороди суперечило тому, щоб залишатись собою, любити себе, ставати вільним і чистим, зливатися з Богом. Усе це робилося можливим щойно на відстані від людей, у відокремленості від світу, наодинці. Звідси й напис на надмогильному камені: «Світ ловив мене, та не впіймав». Таке симпатичне, наївне вихваляння, схоже на інший напис на іншій могилі: «Я ж казав вам усім, що хворий!»

Страх — нормальна людська якість. Не бояться лише божевільні.

Поруч із ним Якимчук копав озвіріло, ніби вбивав когось ненависного. Він гарчав, скронями стікав піт. Запітнілі окуляри висіли на самому кінчику червоного зіпрілого носа. — Чому ти не знімеш окулярів? — запитав Фрасуляк. — Бо я тоді можу забути, що є шкільним вчителем, і вважатиму себе копачем могил, — відповів Якимчук.

Я хотів би якнайдовше сам вирішувати, що я повинен, а що - ні

До того ж, сам знаєш, у ті часи фотографій не могло бути тисячі і сотні тисяч, більшість із яких можна було тут же стерти назавжди, залишивши тільки ту, яка подобається. Результат завжди мав у собі елемент фатуму, приреченості: ти не відбирав варіянти, формуючи бажану тобі личину, придатну для демонстрування іншим,- ти отримував один із небагатьох власних відбитків, власних діягнозів, щось невблаганне, остаточне й невиправне.

«Очевидно, просто фізично їх розстрілявши, по-справжньому знищити було неможливо.»

Уривок з

Амадока

Софія Андрухович

Можливо, цей матеріал захищено авторським правом.

У великій мудрості багато печалі, і хто примножує пізнання, примножує скорботу.